Фредрік Бакман: чому треба переписувати книжки?

Видавці говорять про некомерційність історії, а потім ваш дебютний роман продають накладом 5.3 мільйона примірників. Ваш тато вважає ваш успіх – лотереєю, в той час, як ви переписуєте свою другу книжку 50 разів. Ви пишете три бестселери і все ще вважаєте це не роботою, а хобі. Розповідаємо про одного з найвідоміших шведських письменників, Фредріка Бакмана.

Ви працююєте вночі водієм вантажопідйомника, а вдень – фрілансером у шведському журналі Cafe. Невдовзі маєте одружитись, тому вам пропонують вести блог про весілля. Пишете про те, скільки вартують квіти і як обрати стільці для церемонії та, оскільки це жіночий журнал, стаєте популярним. Це не приносить вам задоволення, але не хвилюйтесь. Після цього ви почнете новий блог і писатимете там все, що заманеться.

Якось у вас виникне ідея характеру чоловіка, якого все дратує і який хоче рутинного життя за правилами. І, вибираючи меблі в IKEA, ви посперечаєтесь зі своїм батьком через принципи і напишете про це у своєму блозі. Отримаєте фідбек з різними історіями про марудні вдачі чужих чоловіків, консервативні натури матерів і вирішите писати роман. Але як? Не переймайтесь. Пишіть так, як знаєте: спочатку вибудовуючи персонажів, а потім – сюжет. Не забудьте про свій тонкий скандинавський гумор і кота. Перші сто сторінок перепишіть сім разів, допоки не будете менш-більш задоволені манерою викладу. Коли закінчите, обов’язково дайте прочитати своїй дружині. Вона тричі засміється. Неодмінно занотуйте ці моменти і постарайтесь зробити всю книжку схожою на них. У вас вийде. “Чоловік на ім’я Уве”, історію про 59-річного чоловіка, смішну, іронічну, переповнену горем і самотністю обожнюватимуть. 18 місяців у списку бестселерів The New York Times, більше 5.3 мільйонів примірників, 40 перевидань, переклад на 38 мов і, найважливіше, любов читачів. Ви все це отримаєте. Але не одразу.

Одразу не буде нічого. Більшість видавців вас ігноруватиме, а деякі з них напишуть, що це хороша історія, але, на жаль, не комерційна. І коли ви, зрештою, знайдете видавництво, то наклад становитиме всього лиш 6 600 примірників. Пам’ятайте, що важать тільки продажі і що ніхто не впевнений, чи сподобається американцям ваша книжка.

Ви добились свого: не працюєте на “реальній” роботі, можете цілими днями бути вдома і писати. Вам подобається бути наодинці, тому це ніби благословення. І тепер ви маєте більше часу на дітей, яким не важливо, чи ви успішний письменник, чи водій вантажопідйомника у супермаркеті. Ви для них просто тато. А ще – Неда, ваша дружина. Вона, щоправда, працює на “справжній” роботі, але якій так само байдуже, чим ви займаєтеся. І коли вам писатиме тисячі людей і у вас почнуться панічні атаки, вона запропонує покінчити з цим всім і повернутися до нормального життя. Бо все, що для неї справді важливо – це ваш емоційний комфорт.

This slideshow requires JavaScript.

Ви напишете ще декілька книжок: “Моя бабуся просить їй вибачити”, “Брітт-Марі була тут”, “Біртаун”, “Ми проти вас”, та “І кожен ранок хай буде все довшим і довшим”. Всі вони – світові бестселери з мільйонними тиражами. Безліч запрошень на інтерв’ю, листів, світлин з незнайомцями у парку і розмов про те, які ви успішні і щасливі. Але ви не хочете цього. Все, що вам потрібно – це бути поруч із сім’єю і писати. Просто писати. Без турів, презентацій, балачок. Бо все це – виснажує. Дуже сильно. (Детальніше про депресію тут: http://www.fredrikbackman.com/2018/07/02/something-about-the-anxiety/ )

Часто вас запитуватимуть про формулу вдалої книжки і якось ви таки скажете: “Коли я пишу, то це для двадцяти людей. Вісімнадцять з них мені подобаються, і це є моя аудиторія. Я хочу, щоб книжка читалась так, ніби ми з тобою сидимо за столом, п’ємо пиво, і я розповідаю тобі історію. Я не хочу, щоб у цій історії було відчуття, ніби я стою на сцені і кричу в мікрофон, а ти далеко позаду, і там 100 000 чоловік. Ви повинні пам’ятати, що книжка – це досвід між двома людьми: читачем і письменником.”

Глух Марія