Матеріал створений мистецькою агенцією “АртПоле” і опублікований на ресурсі на партнерських умовах.
Поки постмодернізм дотліває у змарнілому фуєте, метамодернізм готує чергове контемпорарі.
Міленіали та постміленіали остовпівають перед мистецькими експериментами – і це перемога резонансного «Маніфесту Метамодернізму», написаного британським філософом Люком Тернером у колаборації з ексцентричним голівудським актором Шая Лабафом.
«…метамодернізм слід визначити як мінливий стан між і за межами іронії та щирості, наївності та обізнаності, релятивізму та істини, оптимізму та сумніву в пошуках множинності несумірних і невловимих горизонтів. Ми маємо рухатись вперед і коливатись!»
У 2016 році метамодерністична трійка – Шая, Тернер та мисткиня Настя Ронко – розгорнули арт-проєкт просто під час автостопної мандрівки Сполученими штатами. Під хештеґом #TAKEMEANYWHERE мандрівники викладали в соцмережах своє місцезнаходження. Після чого мережеві технології зробили свій чудодійний кульбіт – блискавично швидко знаходилися охочі водії підвести мистецьке тріо, і, що найцікавіше, наступне місце призначення визначалося самими водіями. Цей проєкт став резонансним, бо заговорив про наївність, довіру, податливість. Пересічні американці, самі того не усвідомлюючи, стали перформерами.
Ідеться про трансформацію ролей – ролі зникають, або ж просто не потребують чіткого окреслення. І дійсно, який у цьому сенс, якщо потрібно постійно «рухатись вперед, коливатись»?
2012-року своє коливання в Україні почав поетично-музично-візуальний проєкт «РоздІловІ». Авторка ідеї Оля Михайлюк вигадувала візуалізацію, що проєктувалася на екрані. Сергій Жадан читав власні поезії під мерехтіння різних символів. А музикант Олексій Ворсоба грав на акордеоні. Так зародилася візія любові, що «змушує світ рухатися» (приміт. «Маніфесту Метамодернізму»).
Любити без рівноваги
Коли на той час 23-річний старобільчанин Максим дивився на сцену районного Будинку культури, то ані бельмеса не розумів. Сергій Жадан читає поезії, не порушує свого простору, весь час стоїть на місці. Олексій Ворсоба грає на акордеоні джазові мотиви, а от Оля Михайлюк малює абстрактні символи, що поступово виводяться на екран та поглиблюють Максима в цілковиту прострацію. Уже після перформансу він зізнався, що ніколи подібного не відчував і досі не може відповісти, що це було.
Учасники проєкту “РоздІловІ”
Перший приїзд проєкту «РоздІловІ» до Старобільська, містечка на сході, ще у 2017 році цілком адаптував до думки, що «різночинна» аудиторія має справу зі зразком метамодерністичних, або ж інакше, постпостмодерністичних пошуків. Візуалізація сплелася з поезією та музикою. Але диво було в іншому – вони співіснували і водночас знаходилися на різних планетах. Первісні думки про театр і очікування мультимедійного спектаклю враз спопелилися, коли заграв акордеон, зринули поезії, а простір почав заповнюватися першими обрисами слів, фігур тушшю і зеленкою.
Абстрактні символи Олі Михайлюк
«РоздІловІ» почали існувати тоді, коли постмодернізм та його наступник знаходилися у мистецькій метафізичній агонії. Вона, до слова, ще триває. Так от, на полі двоє: світоглядно-мистецька течія, що так-сяк дихає та прогресивний новачок метамодернізм, що упевнено демонструє рішучу позицією протистояти споживчому та беззмістовному способам життя, віднайти рівновагу з творчим потенціалом, відійти від натовпу, вільно плавати в часі. «РоздІловІ» почали своє життя із зарекомендованими експериментальними натяками – далі буде по-іншому. Але все ж є одне-єдине, що не піддається на метамодерні вмовляння щоразу рухатися різними шляхами, невблаганно розвіювати статичні знаки. Це любов.
«Хтось любить писати, а хтось закреслювати, хтось грати музику, а хтось – слухати радіо. Всі люблять любити – це і є найважливіше дієслово нашого проєкту».
Під час перформансу Оля Михайлюк мовчить. Вона лише малює. Але з настанням пауз, таких собі творчих вакації, настає і продовження, оновлене бачення проєкту, його інші виміри. Мисткиня зізнається, що часто саме пауз їй і не вистачає.
Intermezzo в три роки перероджує «РоздІлові»: тепер уже без завчасно підготовленої візуальної частини, лише живі образи, тут і зараз, цієї миті. Протягом виступів щоразу трапляється інтердисциплінарна ініціація – змішуються письмо, графіка, тактильні відчуття, голос, контексти. Споглядач втрачає рівновагу, колихається на крижині, от-от і доторк до крижаної води. І що найнеймовірніше – цей стан зовсім не лякає, навпаки, гартує, робить причетним до кожної миті. Тривога і вивільнення – своєрідна гра терезів. У кожного ініціація завершується по-різному.
А далі море
Тури Україною, зокрема прифронтовими регіонами, знайомство зі світом, трансформації бачення, відсікання/приєднання символів, перевтілення команди – проєкт рухається і чимдуж покликається на нову форму.
Жанр «РоздІлових» досі не визначено. Але насправді, у цьому немає потреби, бо під час живих виступів інтонації щоразу нові. «Зараз наша ріка досягла такого рівня, коли на ній вже з’являються острови, але через неї все ще можна наводити мости», – якось зауважив Сергій Жадан, а потім натякнув, що буде море.
Творці проєкту “РоздІловІ”
І от воно вже є. Це віртуальний вимір «РоздІлових». Створення веб-сайту – це не просто спроба переінакшення, а вже новий спосіб існування ідеї. Тут «РоздІлові» зазвучали іншими мовами – польською, англійською, німецькою, французькою, чеською. Поезія корелюється аудіо-візуальними образами, розгортає інтеракцію з користувачем, який відстежує появу нових зображень, текстів, звуків. Усе відбувається в режимі реального часу з можливістю повернутися в минуле чи ж заглибитися в майбутнє, або ж просто зупинитися і перевести подих, відчути «зараз».
Море – це так само фільм-концерт «РоздІлові Наживо» – початок нової історії, фіксування пережитої, закінчення семирічних багатовимірних мандрів мультидисциплінарного проєкту. «За жанром це, мабуть, комунікативний джаз, що має різні фіксації – є сайт, аудіозаписи, виступи та буде ще й фільм-концерт. Його дійсно було б цікаво подивитися на кіноекрані», – розповів Сергій Жадан.
Над фільмом працюватиме та ж команда першопрохідців – Оля Михайлюк, Сергій Жадан, музикант і композитор Олексій Ворсоба. А ще музикант і композитор Томек Сікора, відповідальний за віджей і проєкцію Сергій Пілявець та режисер-постановник Вадим Ільков.
Творці проєкту “РоздІловІ”
Це дійсно море, де, окрім колись згаданих колись Олею риб, водоростей та квітів, у ньому живуть думки, мрії, сподівання всіх тих, хто відчув і продовжує відчувати доторк до «РоздІлових».
«На рівні підсвідомого – на рівні звуків, почуттів і дотиків – в роздІлових йдеться про любов і ніжність, війну, забуття й смерть, воскресіння в спогадах, сміх і тишу, і знову – про любов і ніжність».
Проєкт реалізується Агенцією АртПоле за підтримки Українського культурного фонду.
Юлія Дубова