Ідеальна жінка повинна бути покірною, чистою, благочестивою й уособлювати домашній затишок. Для неї чоловік – втілення всього найкращого в людстві, народження дітей – неоціненний подарунок Бога, сексуальні бажання – ганьба, а домашні клопоти – єдине й улюблене хобі. Гі де Мопассан, французький письменник, який жив у другій половині ХІХ-го століття, писав:
«…жінки – об’єкти еротичної насолоди, призначені для задоволення і прикраси чоловіка, тому їхня фізична краса має першорядне значення… Задоволення, яке приносить володіння красивою жінкою є цілком фізичним і супроводжується абсолютним презирством до її “буття”».
В цьому середовищі народилася Кейт Шопен – жінка, яка чи не вперше в історії американської літератури відкрито написала про секс, небажання мати дітей і самогубство. Їй це вдалося настільки добре, що вона одержала сотні обурливих відгуків від критиків і суспільства, а її роботи визнали тільки через 70 років, під час Другої хвилі фемінізму.
Хто така Кейт Шопен?
Майбутня письменниця народилася в заможній сім’ї в Міссурі, США. Коли дівчинці було п’ять, батько загинув, тому її виховували мама, бабуся і прабабуся, усі вдови. Освіту Кейт здобула в Академії Святого Серця, де викладали тільки монахині. Зверніть увагу: на її виховання та навчання не мали впливу чоловіки та тогочасні устрої суспільства. Під час Громадянської війни померла її улюблена прабабуся; на фронті – брат, який воював за Конфедерацію; у Сент-Луїсі, де вона мешкала, підтримували південців і Авраама Лінкольна, а у її сім’ї були раби. Тринадцятирічній Кейт було важко існувати у вирі цих подій і особистих травм, тому вчителька порекомендувала дівчині писати оповідання. Це допомогло (вперше).
Кейт Шопен і типове позування
У 1870 році Кейт вийшла заміж за Оскара Шопена, який був сином багатого плантатора, й народила шістьох дітей. Він боготворив свою дружину і “дозволяв” те, що для жінки тогочасного півдня було неприпустимим: вона довго гуляла без супроводу замість того, щоб займатися домашніми справами, “звабливо” вдягалася (тобто підносила сукню трохи вище, ніж земля, щоб зручно було ходити) і навіть курила цигарки. Оскар на плітки й осуди не зважав, тому що саме ця інакшість Кейт йому була до вподоби. Зрештою, у них був доволі щасливий короткий шлюб: через 12 років він помер від малярії. В Шопен натомість залишилось шестеро дітей, не дуже вдалий бізнес і борги. Вона змушена була повернутися до матері в Сент-Луїс, якавже через рік померла, що призвело Кейт до депресії.
Про що вона писала?
Для того, щоб привести свій внутрішній стан до тями і заробити грошей, Кейт знову почала писати. Її оповідання публікували у Vogue, The New York Times і The Atlantic, які за майстерно вибудуваним сюжетом не розгледіли перших натяків на фемінізм і засудження обмеженого становища жінки в суспільстві. У своїх оповіданнях письменниця зосередила увагу на проблемах жінок і їх постійній боротьбі за свою ідентичність. Хоча Шопен ніколи не називала себе суфражисткою чи феміністкою, вона серйозно ставилася до жінок і не сумнівалася в тому, що вони – сильні. Вона не хотіла змінити світ –лише точно описати його, показати людям правду про життя обох статей в Америці дев’ятнадцятого століття. Оповідання Кейт були настільки успішними, що в її домі, як у салоні, збиралася богема міста, щоб поговорити про високе. Кажуть, одним із гостей був Едгар Деґа.
Єдина світлина Кейт у нормальній якості
Втім, це тривало до 1899 року. Тоді Кейт Шопен була відомою письменницею, яка опублікувала більше, ніж сто оповідань: нею зачитувались, її любили, до неї приходили. Але все змінилося після публікації роману “Пробудження”. Сюжет розгортається навколо життя вже одруженої жінки, яка закохується в іншого чоловіка й усвідомлює, що бути домогосподаркою і матір’ю – не те, чого вона хотіла. Суспільство США кінця XIX-го століття було приголомшене: те, що жінка може хотіти займатися сексом, мати коханців (двох!), сумніватися у святості материнства, було для них огидним і неправильним. На всю критику Кейт іронічно відповіла:
“Я ніколи не думала, що пані Понтельєр (головна героїня роману) зробить так, як вона зробила. Якби у мене був хоч найменший натяк на це, викреслила б її. Але коли я дізналася, що вона задумала, роман був майже закінчений і було занадто пізно”.
Зараз дослідники кажуть, що письменниця випередила свій час приблизно на 100 років, тому суспільство, в якому вона жила, не могло зрозуміти її роман. Один з критиків написав: “Кейт Шопен відкрила нові перспективи в американській літературі. Вона була першою письменницею в своїй країні, яка сприйняла пристрасть як законну тему для серйозної, відвертої фантастики. Бунтуючи проти традицій і влади; з зухвалістю, яку ми зараз можемо зрозуміти; з безкомпромісною чесністю й без сліду сенсаційності, вона зобов’язалася дати нещадну правду про занурене у воду життя жінки. Вона була чимось на зразок піонера в аморальній поведінці зі сексуальністю, розлученням і прагненням жінки до екзистенційної справжності. Вона в багатьох речах – сучасна письменниця, особливо в своєму розумінні труднощів істини і труднощів свободи”.
Чим надихалась письменниця?
У сім’ї, в якій виросла Кейт, не було чоловіків. Дівчинку виховували розумні, самодостатні та самотні жінки, тому вона ніколи не бачила отієї покірності до протилежної статі. Її прабабуся, Вікторія, навчила Кейт розмовляти французькою (Шопен з дитинства була білінгвом), розумітися на музиці і дивитися на життя без остраху. До того ж, вона розповідала онуці безліч пліток про місцевих, які потім знайшли своє втілення в оповіданнях.
Кейт Шопен разом із дітьми
Кейт змалечку багато читала. Їй подобався Волт Вітмен, Ральф Волдо Емерсон і Гамлін Ґарленд. У своїх роботах вона згадує німецького філософа і драматурга Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля та інших європейських письменників від Есхіла до Ібсена. Серед її фаворитів був Еміля Золя, завдяки його рішучості казати правду, і Гі де Мопассан. “Я читала його розповіді і захоплювалася ними. Там було життя, а не вигадка. Там були сюжети, старомодні механізми і сценічні пастки, які, як мені здавалося, були необхідні для мистецтва створення історій. Це була людина, яка втекла від традицій і влади, яка увійшла в себе й дивилася на життя самим собою і своїми очима, і яка прямо й просто розповіла нам, що бачила”.
Коротка історія про те, чому не варто ходити на виставки просто неба:
У серпні 1904-го Кейт відвідала Всесвітню виставку, яка відбувалася недалеко від її дому. Те літо було дуже спекотне, тому, повернувшись додому, вона почувалася дуже втомленою. Опівночі вона зателефонувала синові повідомити про нестерпний головний біль, а через два дні, 22 серпня письменниця померла. За свідченнями лікарів, у неї стався крововилив у мозок.
Бернард Колоски про те, як змінюються часи:
“Жодна інша американська книга не була настільки обмовлена і так довго не ігнорувалася, як “Пробудження” Кейт Шопен. І жодна книжка не була настільки виправдана, як ця. Думка вульгарна, болюча і тривожна за часів Шопен, ось вже чверть століття сприймається як чутлива, пристрасна і надихаюча. Забута протягом двох поколінь, книжка сьогодні відома незліченній кількості людей в десятках країн, а Кейт Шопен стала однією з найбільш читаних класичних американських авторів”.
Марія Глух
Читайте ще:
Comments