Сильвія отямилась. Її перше слово – ні. Вона не хотіла жити, відбуватись, нікого бачити і, найголовніше: вона не хотіла прокидатись. Це був не її вибір. Особливо тут, у провінційній лікарні з нестерпними умовами і відсутністю компетентних лікарів, які би справді допомогли. Але Сильвії пощастило: письменниця Олівія Гіґґінс оплатила лікування. Плат перевели в одну з найкращих психологічних клінік тогочасної Америки, з нею займався психотерапевт і Сильвії покращало. В лютому 1954 року її виписали з лікарні і вона повернулася в Сміт-коледж.
Все налагодилось. Вона писала вірші, її друкували, їй навіть платили. А ще – чоловіки. Їх у Сильвії було хоч греблю гати і їх можна зрозуміти: успішна, харизматична, неймовірно елегантна жінка з білявим волоссям і красивими рисами лиця. До речі, Сильвія любила ходити по магазинах і дуже педантично ставилась до свого одягу. Вона завжди вдягалася стильно. Це робило її більш впевненою у собі і дозволяло краще зосередитися на роботі. У квітні вона знайомиться з Річардом Сассуном, британцем, який навчався у Єльському університеті. Попри те, що вони зустрічалися два роки, про ці стосунки відомо небагато: він був розумним і його поведінка відрізнялася від американських хлопців, тому, мабуть, і привабив Сильвію. Цікаво, що в офіційному списку своїх чоловіків Плат писала, що Річард – “той, хто пішов”.
У 1955 році Сильвія отримала стипендію на навчання у Кембриджі та переїхала. Її манера поведінки, яскрава помада і ентузіазм тут, у стриманій та холодній Англії, здавалися дикими та провінційними. Навіть її освіта, яка в Америці вважалась блискучою, тут була посередньою. Але Сильвію це не дуже хвилювало. Вона писала сповнені емоційної закоханості листи Річарду Сассуну. Він переїхав у Париж, але коли Сильвія приїхала до нього в гості на Різдво, то зрозуміла, що йому це вже не потрібно. Він сказав, що їхні життєві ритми не збігаються (гарна відмазка, правда?), попросив не писати листів і припинив стосунки. Листи Сильвія писала. Йому. Але не відправляла. І знову почувалася самотньою.
Тоді стався лютий 1956. На одній із вечірок у Кембриджі Сильвія познайомилася із молодим британським поетом Тедом Г’юзом. Ну, як познайомилася… Вона викрикувала йому в лице уривки з його віршів, а він питав, чи їй подобається. І коли, зрештою, вони опинилися наодинці в той вечір і Тед поцілував її в шию, вкусила його настільки міцно, що Г’юз повернувся на вечірку із закривавленою щокою. Цілком імовірно, що для них то був ідеальний сценарій знайомства. Через чотири місяці вони одружилися, провели медовий місяць (тобто все літо) в Іспанії і, коли у них закінчились гроші, повернулися назад.
Сильвія і Тед під час медового місяця.
Сильвія обожнювала Теда і переймалася його творчістю більше, ніж своєю. Саме тому, коли нью-йоркський поетичний центр оголосив конкурс поезії, вона передрукувала 40 віршів Г’юза і відправила їх, мовляв, її збірка ще не готова. Зрештою, у конкурсі Тед переміг, Сильвії запропонували роботу викладачкою у Сміт-коледжі і вони переїхали в Америку. Він – писав, вона – працювала і часу та сил на творчість не залишалося. Робота її виснажувала і втомлювала. Так, звісно, Тед усе розумів і намагався підтримувати дружину, але її постійна самокритика і запитання “чим я займаюся?” не давали спокою. Вона пішла з роботи і отримала можливість весь час писати, та у неї не виходило. Страх білого аркуша, внутрішня неможливість робити те, що хоче, відсутність сталого ритму і рутини знову потроху вводили її в депресію. Вона влаштувалася на роботу секретаркою в психологічну клініку, читала історії хвороб, писала оповідання і почала зустрічатися із своїм психотерапевтом.
Все знову налагоджується. Тед отримав премію у розмірі п’яти тисяч доларів і працювати весь наступний рік їм не потрібно. Вони вирушили у мандрівку Штатами, під час якої Сильвія завагітніла. Це бажана дитина і вони щасливі повернулися у Англію. Попри труднощі із квартирою, взаємну нелюбов до Тедових друзів і черговий творчий застій, у Сильвії все нормально: вона чекає дитину і це те, що захоплює її повністю. 1 квітня 1960 року у подружжя народилася донька, через що Плат дуже горда і щаслива.
This slideshow requires JavaScript.
У цей період Сильвія і Тед дуже добре розуміли потреби одне одного. Вони разом готували, займалися домашніми справами, а догляд за дитиною під час роботи у них був поділений погодинно: вона працювала до 9.00 ранку, він – від ланчу до чаювання. Цей рік був успішним для обох: книжки Г’юза були популярними, Сильвія видала збірку “Колос”, вони співпрацювали із Бі-Бі-Сі. Тим не менш, її сприймали тільки як дружину Теда і вона це дуже болюче переживала. Якось, коли Г’юз пішов на ділову зустріч і не повернувся на ланч, Сильвія від ревнощів порізала безліч його чернеток, а через кілька днів у неї стався викидень. Як відомо з листів, які опублікували трохи більше року тому, Г’юз побив Сильвію, через що вона втратила дитину. Але вони залишилися разом.
This slideshow requires JavaScript.
Згодом вони переїхали у передмістя, де народився Ніколлас. Сильвія багато писала. І ніби все гаразд: у неї є свій дім, чоловік, діти, написаний роман, друзі і захоплення, але внутрішньо вона нещасна. У травні до них приїхала Ася Вевілл разом із своїм чоловіком, вони провели разом кілька днів і Сильвія, ще нічого не знаючи про зраду, відчувала, як все її внутрішнє іде шкереберть. Вона знову не витримує. У червні 1962 року Сильвія спричиняє автомобільну аварію. За деякими даними її машину знайшли в річці. Одне знаємо точно: їй знову не вдається.
Далі буде.
Глух Марія
Читайте ще:
Comments