У літературі якщо не безмежна кількість героїв, то щонайменше – трильярд. Навіть маститі критики плутають їх і забувають їхні імена. Утім, література – це не хаос. Персонажів класифікували майже як біологічні види. Так з’явилися категорії героїв або, як їх називають літературознавці, – архетипи. З’ясовуємо, що це за страшне слово і розповідаємо про два найпопулярніші приклади таких в літературі.
Термін архетип увів у науковий дискурс Карл Юнг. Учень і опонент Фройда, він обожнював давню літературу. Юнг здивувався, коли виявив, що ацтецькі міти схожі на грецькі і скандинавські. Ще більше він схопився за голову, коли помітив, що китайські та індійські подібні до вже перелічених. Словом, давня література всього світу однакова: у ній йдеться про ті самі теми і діють ті самі герої, лиш із різними іменами. Архетип – це персонаж, який фігурує в мітах різних народів та культур. Його функції та дії в тексті завжди однакові і визначені заздалегідь непорушною традицією.
Архетипи є не лише в мітах – на них будується вся література й до сьогодні. Інакше кажучи, це – літературні штампи, герої-кліше. Утім, прибережіть гнилі помідори. Часто письменники деформують і модифікують архетипи, аби надати їм свіжости, що все ж не змінює їхньої ролі у просуванні сюжету. Більше про це дивіться у нашому відео. А зараз ми розповімо про два найпоширеніші архетипи.
Мудрець
Якщо ви подумали про сивобородого стариганя, то не помилилися. Утім, персонажі всіх інших статей та гендерів також можуть втілювати архетип Мудреця, якого часто зустрічаємо в літературі.
Мудрець – старий. Довгий вік або безсмертя – це те, що й стало першопричиною мудрости персонажа. За багато прожитих років всякого надивишся, заодно здобувши купу знань. Архетип Мудреця в текстах маркують старістю, а отже – досвідченістю. Як-от Мерлін з легенд про лицарів Круглого столу. Він був їхнім радником і виховав короля Артура. Саме Мерлін заохотив юнака витягнути меч із каменя, бо знав, що так має статися. Ближчий нам персонаж – Баба Яга. На противагу Мерліну, вона – безсмертна, а це означає, що в неї ще більше досвіду. Баба Яга – зазвичай негативна героїня, антагоністка, утім це не позбавляє її мудрости. Адже, щоб вигадувати капості, треба бути розумною.
Мудрець розповідає. Цей архетип живе довго, а отже йому є про що теревені правити. У романі «Моє каяття» Жауме Кабре головний герой, Адріа Ардевол, пише автобіографію. Перед нами старець, який прожив достатньо довго, щоб цікаво розповісти історію власного життя. Читач герою вірить, бо довголіття і досвідченість дають гарантію правдивости. Те саме у романі Софії Андрухович «Амадока». Професор має канонічний вигляд Мудреця в чоловічій особі – борідка, сивина, окуляри. Він розповідає про минуле. Адже Професор – єдине джерело інформації про сім’ю Криводяків: Уляну та Пінхаса. Його роль знавця минулого та оповідача історій тримає весь сюжет роману. І знову ж таки Професоровим теревеням читач довіряє, бо перед ним – мудрець.
Мудрець радить. Часто він – ментор, вихователь та/або вчитель. Позаяк у нього є купа знань і великий досвід, їх потрібно комусь передати. У скандинавській епічній пісні «Сказання Вьольви» верховний бог Одін приходить до провидиці Вьольви, щоб дізнатися про долю всього живого (aka він випрошує в неї знання). Вона народилася разом зі світом, тому бачила його розвиток. А також (бо вона мудра і бачить майбутнє) знає, як все загине. Одін питає у Вьольви, як цього не допустити. Пророчиця дає йому поради, найголовніша з яких – «кіп калм, і нехай це станеться». У цьому суть мудрости. Щось схоже радить Дамблдор Гаррі Поттеру. Директор Гоґвортсу – ще один канонічний представник архетипу Мудреця в сучасній літературі. У нього є всі атрибути: борода, сивина, окуляри. А також розсудливість, спокій і умиротвореність, яких він і намагається навчити Поттера.
Архетип Мудреця знаходимо в герої, до якого звертається молодше покоління за порадою, – Хлопчик-Мізинчик до Баби Яги, Артур до Мерліна, Романа до Професора, Гаррі до Дамблдора і Одін до Вьольви. Це персонаж, який задовольняє інтерес слухачів історіями про життя та сенс буття, – Адріа Ардевол, Професор, Вьольва. Архетип Мудреця часто й виховує, замінює батька-матір або допомагає комусь визначному – архетипові Героя, наприклад.
Герой
Інтрига певної історії часто залежить від цього типу персонажа. Архетип Героя виконує складні завдання, отримує винагороду (часто дружину/чоловіка), а потім: «і жили вони довго і щасливо». Утім, наявність відважности та м’язів не свідчить про геройський дух. У літературі архетип Героя втілюється у персонажі, що відрізняється від інших та має якесь завдання/місію/ціль, якої досягає в кінці.
Герой незвичний. Цей архетип має екстравагантну зовнішність, що свідчить про обраність. Такий персонаж може світитися (як світився Едвард Каллен). Наприклад, Геракл блистів, наче обсипаний паєтками. Та й статурою він відрізнявся: надміру мускулистий та більший за всіх інших грецьких звитяжців (порівняйте дві статуї). Утім, екстравагантна зовнішність архетипу Героя може у такий спосіб маргіналізувати його в соціальних відносинах. Леопольд Блум із «Улісса» Джойса – гебрей серед католиків. Він силкується мати типовий вигляд дублінця, але всі персонажі помічають в його зовнішності риси, які не притаманні ірландцям. Це його маргіналізує і водночас виокремлює або відділяє, позначаючи, що у Блумі втілився архетип Героя.
Герой звершує. Крім нетипової зовнішности, доля обтяжила цього персонажа метою, яку він повинен виконати впродовж тексту. У цьому полягає головна роль архетипу Героя – звершити діяння, які покращать світ або стан речей довкола. У романі «Золотий храм» Юкіо Місіми дзен-буддійський монах Мідзоґуті спалює пагоду. Це для нього було особистою місією, завданням перебороти/перевершити самого себе, як трактують сюжет критики. У сучасній літературі звершення діянь може зводитися до задоволення власних бажань. Наприклад, Белла Свон із саги «Сутінки» Стефані Маєр з першої секунди, як побачила Едварда, «поставила» собі ціль зробити його своїм партнером. І впродовж роману працювала над цим. Белла має всі атрибути архетипу Героя: незвичну зовнішність (надміру блідий колір шкіри і смачну кров), наявність діяння (партнерство з Едвардом), магічна здатність подолання перепон (її завжди хтось оберігає від небезпеки або вона сама рятується кмітливістю).
Герой винагороджений. За всі страждання, які він терпить під час виконання завдання, Герой отримує приз у кінці. У давніх текстах це зазвичай одруження або звільнення – Рапунцель стає вільною і виходить заміж, звитяжці здобувають дружин та скарби, а Джейн Ейр із однойменного роману Шарлотти Бронте завойовує містера Рочестера, за любов якого вона боролася весь текст із самою собою та обставинами, що склалися. Утім, не завжди архетип Героя отримує фізичну винагороду. Перший літературний текст «Пісня про Гільгамеша» розповідає про героя (тобто незвичного зовнішністю, обдарованого і з місією), який не отримує скарбів або дружин. Він, навпаки, все втрачає: квітку безсмертя, визнання, любого друга. Деякі літературознавці все ж не забирають у Гільгамеша лаври архетипу Героя, бо в кінці персонаж отримує умиротворення з ідеєю власної смертности.
У сучасній літературі архетип Героя може отримувати (так само, як Гільгамеш) не фізичні винагороди за виконання місії, а духовні. В «Амадоці» Софії Андрухович, про яку вже згадували, головний персонаж Богдан (нетипова зовнішність, обраність) в кінці за свої страждання отримує (увага: спойлер!) власну пам’ять, до нього повертаються спогади – що, усе ж, можна назвати скарбом. Отак письменники модифікують і деформують традиційні архетипи, щоб зробити його актуальним для сучасників.
Архетип Героя демонструє персонажа, який робить зміни: завойовує землі або серця, покращує благоустрій власний або інших, задовольняє чиїсь бажання та виконує завдання, за що отримує винагороду. Це – діяч, який часом може перегинати палку та йти напролом до цілі. Саме тому в більшості випадків архетип Героя йде в комплекті з Мудрецем. Останній діє на першого, як заспокійливе, зі своєю розсудливістю та умиротвореністю. Адже архетип Мудреця – статичний персонаж. Разом вони діють, як інь та янь.
Уся література побудована на архетипах. Це часто повторювані патерни персонажів, які зародилися в найдавніших текстах і досі є в художніх творах. Шукайте в улюблених книгах архетипи Мудреця та Героя за їхніми діями та атрибутами. А про інших поговоримо наступним разом. Далі буде.