Пиши, скорочуй від Ернеста Гемінґвея

“Продаються дитячі черевички. Неношені”. Писати просто про прості речі і cтворити найкоротше оповідання з чотирьох слів. Розповідаємо про розвиток стилю Ернеста Гемінґвея і як читати його деталі.

Дитинство формує наші погляди на життя. З трьох років батько читав Ернесту книжки з історії природи. Гема цікавило все живе навколо і замість того, щоб казати “те жовте деревце” чи “та блакитна пташка”, він вивчав напам’ять назви всіх дерев, квітів, птахів, риб та звірів. Але вчитися читати сам не квапився. Йому було цікавіше вигадувати всілякі історії, розглядаючи довколишній світ або картинки у книжках. Гем на одному  інтерв’ю сказав, що став письменником, коли малим сидів у музичній кімнаті, вигравав одну й ту ж мелодію декілька разів, щоб подумки сконцентруватися на вигадуванні якоїсь пригоди.

Маленький Ернест Гемінґвей. Фото з колекції Бібліотеки Дж. Кеннеді

“Ми слухали, витріщивши очі, і дивувалися, як він, такий молодий, може писати про пригоди, про секс, про злочини, про ті речі, які ми тільки хотіли пізнати”.*

Ернест не хотів здобувати вищу освіту. Він марив війною, але через заборону батьків вирішив їхати в Канзас Сіті. Там друг допоміг йому влаштуватися у відому газету “The Star” репортером. У Гемінгвея з’явився вправний редактор (як наша Марія) та стилістичні обмеження, котрі навчили його писати на все життя наперед.

Ернест Гемінґвей до поїздки на фронт, 1918 рік. Фото з колекції бібліотеки Дж. Кеннеді

Піт Велінгтон, головний редактор, одразу поклав перед стажером “101 стилістичне правило The Star”. Окрім орфографічних, лексичних та пунктуаційних виправлень (які ви можете розглянути англійською натиснувши сюди: The Star Copy Style), там були 3 важливі твердження:

1. «Пиши короткими реченнями. Перший абзац повинен бути коротким. Мова має бути сильною. Стверджуй, а не заперечуй».

2. «Уникай застарілих жаргонних слів, особливо коли вони стають загальновживаними. Вживай лише свіжий сленг».

3. «Уникай прикметників, особливо таких пишних, як “приголомшливий”, “чудовий”, “грандіозний”, ”величний” тощо».

7 місяців, які юнак працював у газеті, він повинен був свято дотримуватися цього стилістичного статуту. Але Гемінгвей дослухався до них ще впродовж 44 років,  до самої смерті. Коли ми читаємо його описи, вони надто об’єктивні і від того трохи публіцистичн. Але часом, слід зупинятися і думати, що означає якась невеличка деталь чи прикметник, який може мати глибину дитячих неношених черевичків.

Перше видання збірки оповідань “Чоловіки без жінок”

Річ у тім, , що, навіть залишивши журналістську справу, Гемінгвей називав свої твори айсбергом, з якого лише 1/7  виринає на паперову поверхню. Головне для автора – знати, що у тій підводній частині. Це захоплює уважного (!) читача. Тобто, на перший погляд прості, лаконічні розповіді Гемінгвея мають глибину, яка ховається за об’єктивними словосполученнями: потертими ковриками в шикарних готелях, густим пилом, що здіймається над оливковими деревами тощо. Це стосується навіть змісту. Наприклад, в оповіданні “Не в сезон”, яке ви можете знайти в збірці “Чоловіки без жінок”, насправді старий помирає. Тільки Гемінгвей розповідає про це через декілька років після публікації у одному з інтерв’ю:

“… я опустив справжній кінець, який полягав у тому, що старий повісився. Я опустив його відповідно до своєї нової теорії: можна опускати що завгодно за умови, якщо ти знаєш, що опускаєш, – тоді це лише зміцнює сюжет, і читач відчуває, що за написаним є щось ще не розкрите”.

Ернест Гемінґвей упіймав велику рибину. Фото з колекції Дж. Кеннеді

Одним з найголовніших принципів Ернеста можна назвати правдивість. Він розповідав лише про те, що знав зі свого життя чи розповідей друзів. Так з’явилися романи про війну, кориду, рибалку, полювання тощо. Гемінгвей стверджував, що письменник “повинен бачити, відчувати, нюхати”.

“Я читав багато книг, у яких у автора замість опису смерті виходила просто пляма, і, по-моєму, причина криється в тому, що або автор ніколи близько не бачив смерті, або в ту хвилину подумки або фактично заплющував очі, як це зробив би той, хто побачив, що поїзд наїжджає на дитину і що вже нічим допомогти не можна”.

Та прожити свої сюжети – недостатньо переконливо. Треба вміти знайти для кожного відчуття і поняття єдине істинне слово (mot juste). Як робили художники з кольорами та мазками. Його замальовки бою биків володіють сухою гостротою та витонченістю літографій бою биків Гойї. І, подібно до Гойї, він був зацікавлений в першу чергу тим, щоб створити прекрасну картину. І міг просиджувати над реченням годинам, щоб досягти в цьому успіху.

“Номер 16…”, Франсіско Гойя, 1816 рік

З цікавістю в очах, із лаконічністю на папері з відтінком публіцистичності, у Гемінгвея були два письменницькі принципи: правдивість та праця. І письменницьке пекло з деталей. Про літературні здібності Ернест висловлювався так:

“Це пекло. Це викачує з Вас майже все і ледь не вбиває Вас, але Ви можете це робити. Кожен може. Навіть Ви можете писати. Кожен може. Це пекло, і я ще не навчився цього, але я навчуся”.

Писати коротко, просто та істинно про просте.

*Тут і далі цитати з книги Бориса Грібанова “Ернест Гемінґвец”

Гуцалюк Дарія

Читайте також:

Некорисні поради Ернеста Гемінґвея з вивчення іноземних мов

Як вийти заміж за американця?

Addio, Італіє! Перша світова війна, самотні медсестри та Гемінґвей

#ЕрнестГемінґвей