Інструкція від Сандро Боттічеллі: як вижити у Флоренції XV століття
- Пусто
- 8 квіт. 2019 р.
- Читати 4 хв
Якщо ви вже плануєте відпустку, купуєте квитки й подумки складаєте валізи, ми допоможемо вам із визначенням маршруту. Можете відвідати Гемінґвеєвську Іспанію із коридою й бочками вина, втрачений Париж із ранковою кавою та делікатесами з голубів чи Барселону з Пікассо та іншими авангардними снобами ХХ століття. Якщо ж ні те, ні те вам не до душі – рушайте до Італії. Ходити на світські вечірки, сваритися із нестерпними сусідами й палити картини. Дарма що ви не Сандро Боттічеллі і не у Флоренції XV століття, адже мова далі саме про це (і не тільки).
Знайдіть собі заможного товариша
Бажано, щоб він захоплювався мистецтвом і був меценатом. Чи, принаймні, його родич. Сандро приятелював із Джуліано, молодшим братом правителя Лоренцо Медічі. Доки останній приділяв час політиці й культурі, Джуліано ходив на турніри, влаштовував бенкети й возвеличував красу Сімонетти Веспуччі. Боттічеллі писав для нього знамено на турнір Пьяцца Санта Кроче. Молодший Медічі невдовзі загинув через політичний замах, а Сімонетта – від сухот.
Сандро часто відвідував дім Медічі – приходив на вечірки, спілкувався із “вершками” флорентійського суспільства і, безумовно, писав для сім’ї правителів картини. До організації свят в місті молодий художник також долучався: створював декорації до театральних постановок, турнірів, культурних заходів. Єдиний автопортрет Боттічеллі теж написав на картині, де зображені Медічі – “Поклоніння волхвів”.
Фрагмент “Поклоніння волхвів”, який вважають автопортретом Боттічеллі
Кажуть, цей образ демонструє зухвалість художника – зверхній погляд, підняті кутики губ, золотий колір ряси. Та в порівнянні з сучасниками Сандро був дуже скромним: він не підписував свої картини (а в цей час саме поширювалася ідея про митця як автора), тоді як художник Петрус Перузінус писав у куті своїх робіт: “Якщо мистецтво померло, то ця картина його відродила”. Але хвалитися Ботічеллі було чим: він був одним із перших художників, які писали картини на полотнах (“Народження Венери”). До цього було прийнято писати на дерев’яних дощечках, оскільки живопис мав радше утилітарний характер і картини чіпляли на меблі: дверцята шаф, скрині тощо.
Сваріться з сусідами
Особливо, якщо поряд з вами живуть не поети, художники чи скульптори, а звичайні люди. Можете над ними ще познущатися, якщо сильно дратуватимуть. Сусідом Сандро Боттічеллі був сукняр. Вісім станків у його будинку шуміли так, що митець не міг ні писати, ні спати, а на всі зауваження той відповідав: “Мій дім – роблю, що хочу”. Тому одного ранку сукняр побачив, що на будинку Боттічеллі, який був вищим за його, прикріплений великий валун. Він ледь тримався й ось-ось мав звалитися на його житло. На зауваження переполоханого чоловіка художник сказав: “Мій дім – роблю, що хочу”. Власне, 18 лютого 1498 року вони уклали нотаріальний акт із обов’язком “не сваритися”.
Ілюструйте свою улюблену книгу
Коли у Флоренції вирішили надрукувати нове видання “Божественної комедії” Данте, Сандро Боттічеллі погодився створити до нього зображення. Робив це художник двічі – у 80-х та у 90-х роках XV століття. Перші ілюстрації Боттічеллі зробив технікою гравюри. Деякі зображення, щоправда, не відповідали текстові, бо зосереджувалися не на сюжеті, а на емоціях персонажів.
This slideshow requires JavaScript.
Вдруге митець ілюстрував “Божественну комедію” за проханням Лоренцо Медічі. Цього разу картинка й текст ділили розворот, тому художник мав можливість створити більше зображень. Тут Ботічеллі накладав шрифти металом на пергамент. Сандро детально проробляв контури й робив ілюстрації декоративними: картинки треба було годинами роздивлятися, щоб помітити всі деталі.
Вступіть до секти
Обережно: може закінчитися тим, що вас називатимуть плаксою. Наприкінці XV століття Сандро потрапив під вплив монаха Савонаролли, який проповідував середньовічні ідеї: відмовитися від розваг, багатства й сімейства Медічі. І мистецтва також. Кажуть, Боттічеллі навіть спалив кілька своїх картин. Монах вважав будь-який прояв життєлюбства гріхом і закликав жити у повному стражданні, мовляв, тільки так люди віддадуть належне Богові. Він зі своїми прихильниками спалював книжки, картини, скульптури та все, що можна було зруйнувати. Цей процес Савонаролла називав “вогнище марнославства”.
Проповідь Савонаролли у Флоренції
Зрештою, Савонароллу схопили й стратили за єресь за наказом Папи. Боттічеллі після цього було складно повернутися до живопису. Він створив картину “Різдво”, яка виділяється серед його робіт: відсутністю перспективи,порушенням законів ренесансної композиції та масшабуванням предметівне за правилами розташування, а за важливістю. Все це є ознаками повернення Ботічеллі до середньовічного стилю мистецтва. Оскільки Twitter тоді не існувало, доводилося використовувати картини замість мікроблогу, тому зверху на полотні художник написав: “Вона була написана наприкінці 1500 року в час безладу в Італії, мною, Александром, в половині того періоду, на початку якого здійснилася глава ІХ святого Іонанна і друге откровення Апокаліпсису, коли Сатана царював на землі три з половиною роки. Після цього терміну Диявол знову буде закований і ми побачимо його звершеним, як на цій картині”.
Зрештою, пишіть. Людей навколо, прекрасну Сімонетту Веспуччі, родину Медічі чи навіть 11 Пап Римських. Вам пощастило потрапити до одного із найбільш розвинених міст епохи Відродження, де кожен другий – представники креативного класу. Флоренція XV століття була центром купівництва, культури, науки та грошового обігу. Під час правління Козімо та Лоренцо Медічі у Флорентійській республіці був період найбільшого розвитку й стабільності.
“Народження Венери”, Сандро Боттічеллі
Середній клас – ремісники й торговці – був освіченими й на дозвіллі брав участь в мистецьких подіях, завдяки чому тут збиралася творча інтелігенція з сусідніх міст і регіонів. У зв’язку з поширенням ідей гуманізму, у Флоренції з’явилася Платонівська академія, у якій літератори зі всієї Італії обговорювали ідеї античності, щойно віднайдені (після років забуття в Середньовічні) еллінські праці та поняття естетики. На базі цих дискусій писали наукові праці й дослідження. Сандро Боттічеллі, щоправда, до Платонівської академії не ходив, але все одно спілкувався із неопланотиками, оскільки фінансуванням академії займалися Медічі.
Можливо, у вас поблизу не знайдеться Платонівської академії, палацу заможних меценатів чи фанатичного монаха, із яким можна кидати картини до “вогнища марнославства”. Не засмучуйтеся – ви завжди можете прийти на лекцію від Пусто. Вже 13 квітня о 14.00 в New Work Labs Globus (алея Героїв Небесної сотні, 2а, ТЦ “Globus” 3 поверх) ми детальніше розповімо про художника, в якого народжувалася Венера, поклонялися волхви, а покинуті були покинутими.
Вхід за мінімальним благодійним внеском 30 гривень та реєстрацією:
Приходьте, пустуйте й (не)дослухайтеся до наших інструкцій.
Кулик Тетяна
Comments