До Вас мають навідатися друзі, а годувати їх перевареним рисом і тернопільським пивом вже остогидло? Ви досі не визначилися, хто ви – gourmand* чи gourmet*? Пропонуємо п’ять правил від Клода Моне, які вам, мабуть, не вдасться втілити в життя на плиті в гуртожитку, але які ви зможете використовувати, аби збрехати бабусі, що добре поїли.
Клод Моне. Хліб, масло і вино, 1863
Придбайте інгредієнти для вашої трапези
Але не йдіть до найближчого супермаркету – продукти для Клода Моне “долали” відстань у 600 кілометрів, перш ніж опинитися на його кухні. Улюблену фуа-гра він замовляв в Ельзасі, а трюфелі йому постачали із Перигору. Як казала Анна Превост, одна з його куховарок, художник взагалі дуже любив гриби – він або збирав їх сам у каштановому гаю неподалік від дому в Живерні (обов’язково на світанку!), або просив про це свого сина Мішеля. Щук ловили у водоймах поряд з будинком, а овочі та фрукти вирощували самостійно. І це вам не базилік на підвіконні.
Бачите, як багато жовтого? Я тут Клод Моне снідав.
Не запрошуйте вегетаріанців
Стіл Клода Моне “ламався” від різноманітних наїдків, серед яких переважало м’ясо та все, що може бути з ним пов’язано:яловичий язик, курятина в соусі з раків, печеня з косулі, гуляш із волових хвостів, заливна теляча печінка, тюрбо під голландським соусом з креветок, улюблений гусячий паштет Моне та рибний суп буйабес, рецепт якого Клоду підказав Сезанн. Моне навіть міг їсти птицю, що цілий тиждень висіла на гачку в погребі (чим не делікатес?). Клемансо, близький друг художника, розповідав, як одного разу Моне забув в кишені пальта тушку вальдшнепа, а через кілька днів знову згадав про неї і “відніс на кухню, де її приготували, а опісля він із задоволенням з’їв”.
Готуйте просто, але зі смаком
Моне не любив складних страв. Він надавав перевагу чомусь простому: снідав яєчнею з сосисками, стилтонським чи голландським сиром і тостами з англійським апельсиновим джемом. На десерт – звичайне морозиво або зацукровані горіхи. Куховарки часто готували йому тушені овочі, а от спаржу Моне любив не перевареною, а напівсирою. Він мав чималу колекцію кулінарних книг, часто обговорював рецепти з друзями – Клемансо, Сезаном та Мірбо. І яким би геніальним та продуктивним живописцем Клод не був, “передусім– обід”, – казав він. Моне не дозволяв відкладати прийом їжі задля написання чергового натюрморта. Це ж не Ренуар, який спершу малює фрукти, а тоді вже їх їсть.
Але їжу Моне також малював. Галети, 1882
Правильно заправляйте салат
Жан-П’єр Ошеде, пасинок Моне, розповідав: “Треба було бачити, як він це робив:насипав в салатну ложку перець горошком, передчасно розчавлений, посипав його крупною сіллю, заливав оливковою олією та краплиною винного оцту так, що соус заледве не переливався через вінця ложки, а тоді щедро поливав цією сумішшю салат, листя якого ставали чорними від перцю.” Їсти таке, до речі, міг не лише сам Моне, але і його падчериця Бланш, яка у всьому нагадувала вітчима.
Не забудьте про le trou Normand!
В розпал трапези Моне влаштовував “нормандський перепочинок”, тобто пив ковток кальвадосу, щоб яблучна горілка очистила ротову порожнину та розбудила апетит (який, мабуть, будити не було необхідності, та все ж). Такий ритуал він повторював між кожними двома стравами. До того ж, подавали й вино – і неабияке, а найкращі французькі сорти.
Якщо Ви гадки не маєте, де Вам знайти вальдшнепа чи пляшку Sancerre, Ви ніколи не куштували гусячої печінки ,тим паче, не пили яблучної горілки між стравами – не проблема. Клод Моне може підштовхнути вас на кулінарні експерименти, і, можливо, Вам також колись казатимуть: “Ніде у всій країні не готують краще, ніж в цьому будинку!”
*gourmand – ненажера *gourmet – гурман
Кулик Тетяна
Читайте також:
Comments