Батьки кажуть, що час вже перестати позичати в них гроші на їжу? Орендодавець погрожує виселенням, якщо не заплатите за квартиру? Стипендії вистачає хіба на метро щомісяця, а тут ще й ваша дама серця сказала, що вагітна? Не біда, є й важливіші речі, в які можна вкласти кошти. Ось п’ять життєво важливих витрат, без яких не обходилося повсякденне життя Клода Моне – художника-імпресіоніста, живописця сонця і майстерного марнотрата.
Фраза “надішліть мені, будь ласка, кількадесят франків, як тільки зможете”, скоріш за все, з’являлася в листах Моне частіше, ніж будь-яка інша. Фредерік Базіль, Дюран-Рюель (і батько, і син), Едуард Мане, Гюстав Кайботт, Едгар Дега, Огюст Ренуар – всі так чи інакше поповнювали гаманець великого генія.
Моне, натомість, вважав, що благодійність – особиста справа кожного, тому повертати гроші не поспішав. Зате витрачати їх вмів та хотів. Можливо, ви також шукаєте, куди подіти зайвих кілька сотень? До вашої уваги 5 альтернативних способів це зробити, які, далебі, не поліпшать вашого життя, але наблизять до імпресіоніста-генія.
Пийте вино. Обов’язково хороше і дороге
Як тільки в Моне з’являлись хоч якісь гроші, він замовляв розкішні вина і лікери цілими бочками. Зрештою, якщо прибутком і не пахло, то завжди можна було нагадати про себе щедрому другові Базілю, якому той писав:
«Що за абсурд, подумав я, мати друга з Монпельє і не спробувати отримати через нього хорошого вина! Припускаю, любий Базілю, що вина в Монпельє зараз більш, ніж достатньо. Чи не могли б ви надіслати мені барилко, віднявши його вартість з тієї суми, що ви мені ще винні? Тоді нам не довелося б так часто пити воду, та й обійшлося б це зовсім недорого…».
Фредерік Базіль. Художник, товариш і “спонсор”
Фредерік Базіль, також художник, познайомився з Клодом у майстерні Шарля Глейра, де вони разом вивчали академічний живопис. Близько спілкуючись з товаришем, він згодом став хрещеним батьком новонародженого малюка Жана Моне і прирік себе на роль “спонсора” молодої сім’ї, оскільки сам був із забезпеченої родини. “Це не зовсім весело, – казав він, – але мусить ж мій похресник щось їсти.”
Будьте стильним
Звісно, можна обійтися без нового одягу і пасувало б купити сім’ї трохи їжі, але ви завжди можете прожити цілу зиму лише на картоплі. Інша річ – костюми з англійської шерсті, які Моне так любив шити на замовлення. На похорон свого близького приятеля і наставника Едуарда Мане, він замовив фрак в одному з найкращих ательє Парижа – «Од та Ріккі» з вулиці Капуцинів, котрим володіли два шотландці. Оплатив це все, звісно ж, не сам Моне. 1 травня 1883 він пише Дюран-Рюелю, французькому колекціонерові, який не раз рятував імпресіоністів він голоду, щоб той терміново надіслав йому грошей на траурний фрак, а краще взагалі навідався до ательє і переконався, що все буде готове вчасно.
Портрет (прим. ред. дуже стильного) Клода Моне. П’єр-Огюст Ренуар
Звісно, якщо у вас немає в кого позичити грошей на новий стильний костюм, у Клода Моне знайдеться й інший спосіб. Не платіть. Замовляючи в найкращого кравця Парижа мереживні сорочки, він ніколи за них не розраховувався, а на будь-яке обурення спокійно казав: “Якщо ви наполягатимете, месьє, я позбавлю вас своїх замовлень”. Спантеличеному кравцеві залишалося лише змиритися і захоплюватися манерами цього “вельможі”. А втім, Клод ніколи не був скупою людиною. Як пише Жан Поль Креспель, художник «завжди відрізнявся щедрістю» і не забував дарувати дружині Каміллі розкішні сукні.
Ви – художник, а отже мусите мати студію в Парижі
1877 року Моне сильно захопився паротягами і, щоб працювати над картинами з їхніми зображеннями (а також сховати частину своїх робіт, щоб їх не відібрали кредитори), орендував «гарсоньєрку», тобто невелику парубоцьку квартирку в будинку номер 17 на вулиці Монсе, неподалік від вокзалу Сен-Лазар. Заплатив за неї Гюстав Кайботт, який того ж року інвестував чималу суму в Третю виставку імпресіоністів, яку згодом назвуть на його честь. Тут Клод Моне незабаром написав чимало робіт, як “Прибуття потяга” та “Потяг із Нормандії”.
“Вокзал Сен-Лазар”, Клод Моне
Подорожуйте в пошуках натхнення. Бажано, першим класом
1882 року художник вирішив відвідати Дьєп, Пурвіль, Варанжвіль та Птіт-Аї. Квиток в третій клас коштував 16 франків, в другий – 22 франки 75 сантимів, а в перший – 27 франків і 60 сантимів. Моне, безперечно, обирав перший. Не слід згадувати, що за 35 франків можна було орендувати невелику двокімнатну квартиру в Парижі неподалік Монмартру. Якщо ви не маєте грошей на нові фарби та пензлики, звертайтеся до друзів. Моне в таких випадках писав Базілю, що забув все своє приладдя вдома і просив вислати кілька франків на нове.
Зупиняйтеся у хороших готелях під час своєї подорожі
Живіть там, доки власники вірять, що ви загадковий геніальний митець, і не запитують про оплату, періодично нагадуйте друзям, що ваша дружина і дитина голодні й звинувачуйте їх в тому, що вони не мають совісті фразами “У вас-то грошей вистачає” та “Вас точно анітрішечки не хвилює наше становище”. Якщо ви раптом виявили, що заплатити не можете, а власники щось запідозрили, їдьте без попередження. Кілька років попереховуйтеся від кредиторів, а на зекономлене краще купити щось крихітці Жану (чи собі).
Витрачати свої кошти правильно ви вже навчилися, однак просити їх майстерно ще не вмієте? Не біда! В Інструкції 2 ви знайдете кілька підказок, як змусити своїх друзів вважати, що це не ви позичаєте в них гроші, а вони вам їх добровільно (чи не дуже) віддають.
Джерела:1. Мишель де Декер Клод Моне / Молодая гвардия, 20072. Ревалд Дж. История импрессионизма / Республика, 19943. Кинг Р. Чарующее безумие. Клод Моне и водяные лилии / Азбука, 2018
Кулик Тетяна