Ви любите весну, золотоволосих кучерявих італійців і бути оголеним найпрекраснішим божеством, яке народжується з мушлі? Алессандро Філіпелі теж. А ще називати себе Сандро Ботіччеллі, розписувати державні споруди, тусуватися з ренесансним бомондом і жити у Флоренції.
Картини митця не належать до Високого Відродження Леонардо да Вінчі, Рафаеля і Мікелянджело, але від цього вони не менш шедевральні. Головним принципом творчості Ботіччеллі є виняткова увага до ліній, тобто, лінеарність. Чіткі контури водночас підкреслюють реалістичність персонажів на полотні та драматичність й ірреальність сюжетів. Його герої нагадують вирізані образи святих, які вставлені на неймовірне декоративне тло.
Тло, як і персонажі на картинах Сандро Ботіччеллі, уквітчане, позолочене та орнаментоване. Своєю увагою до деталей він нагадує нам Клімта. У Густава був збанкрутілий батько-ювелір, а Сандро починав свій шлях в майстерні прикрас. І якщо для того, щоб потрапити на картину австрійського модерніста достатньо лиш перефарбувати волосся в рудий, оголитися і зробити тріумфально-фатальний вираз обличчя, то до муз, натурників і натурниць Сандро Ботіччеллі вимог більше. І з ними ми вирішили розібратися детально.
Будьте красивою доброю та невинною
Бачили прекрасну даму з картин Сандро “Весна”, “Народження Венери”, “Мадонна Магніфікат”, “Портрет молодої жінки”, “Венера і Марс”, “Паллада і Кентавр” тощо? Це – Сімонетта Веспуччі. Хоча мистецтвознавці не визнають, що на всіх полотнах Ботіччеллі зображена одна модель, ми можемо неозброєним історичними аргументами оком сказати: це та ж золотоволоса героїня.
Сімонетта Веспуччі народилася в Портовенере поруч із Генуєю. Це місто вважали місцем народження Венери (або почали так вважати після картини Сандро Ботіччеллі). В 16 років, одружившись із Марко Веспуччі, батько якого був впливовим діячем церкви, переїхала у Флоренцію. Саме тоді у розквітлому від Ренесансу місті до влади прийшов Лоренцо Медічі. Подружжя брало участь у бенкетах, святкуваннях і отримало достойний прийом (чи, як то кажуть зараз, новосілля). Але публічні виходи Сімонетти не пройшли дарма: її помітили брати Лоренцо та Джуліано Медічі та, завдяки ним, митці-покровителі торгівельного сімейства Медічі: поети, біографи, художники, серед яких і був Сандро Ботіччеллі.
Сімонетта на полотні Паллада і Кентавр
Сімонетта сподобалася і Лоренцо Медічі, який вже мав Прекрасну Даму, і його безпрекраснодамному братові Джуліано. Тому чоловіки разом із своїми творчими друзями вирішили провести цілу піар-кампанію (наскільки це було можливо в XV столітті) на честь краси дівчини. Вона отримала неофіційне звання “найпрекраснішої красуні флорентійського ренесансу”, а ще прізвисько Незрівнянна (з фр. La Sans Pareille) та Прекрасна Сімонетта (з італ. La Bella Simonetta). Щоб приховати можливі подружні зради та створити ілюзію (може, воно так і було насправді, просто ілюзія звучить цікавіше) високого, платонічного кохання Джуліано та Веспуччі поет Поліциано писав:
“Вона була простою й невинною жінкою, яка ніколи не давала приводу до ревнощів або скандалу. Серед інших дарів природи вона володіла такою милою і привабливою манерою спілкування, що всі, хто мав з нею близьке знайомство, або ж ті, до кого вона проявляла хоч найменшу увагу, відчували себе об’єктом її прихильності. Не було жодної жінки, яка б заздрила їй, і всі настільки хвалили її, що це здавалося чимось незвичайним: так багато чоловіків любили її без збудження і ревнощів, і так багато дам вихваляли її без злоби”.
“Мадонна Магнфікат” Сандро Ботіччеллі
Саме таку Сімонетту писав Ботіччеллі. За її життя це трапилося аж один раз і мистецтвознавці не впевнені, чи це його рук робота, чи його помічників. Веспуччі була зображена на штандарті (особливий вид прапора) Джуліано під час лицарського турніру в образі Афіни Паллади в білій сукні, із щитом і списом, з головою Медузи Горгони в руках і девізом La Sans Pareille. Джуліано виграв той турнір і офіційно проголосив Сімонетту Дамою свого серця. А вона незадовго після того померла від сухот.
“Народження Венери” Сандро Ботіччеллі
Це не змусило Ботіччеллі припинити змальовувати її на своїх полотнах. Саме після смерті риси доброти, прекрасності та невинності Сімонетти стали ідеальними до зображення: їх можна було робити ще більш красивими, естетичними та божественними. Бо справжня Веспуччі забувалася, а художник завжди про неї пам’ятав і навіть був похований поруч із нею.
Будьте молодшим братом із легковажним характером
У Флоренції часів Ренесансу розвитку мистецтва сприяла влада. Тому, приїхавши туди, Сандро Ботіччеллі потрапив під покровительство правлячої родини Медічі. Він виконував їхні мистецькі замовлення для оформлення місцевих споруд, приватних маєтків і писав портрети близьких сім’ї. А ще їв за їхні гроші, часто жив при їхньому “дворі” та тусувався з плеядою італійських творців. У Лоренцо не було часу розважатися зі своїми друзями-майстрами, бо він майстрував тогочасну Флоренцію. Але для таких легковажних справ у нього був брат Джуліано, душа будь-якої компанії
Портрет Джуліано Медічі, Сандро Ботіччеллі
Кажуть, за веселощі та несерйозність молодшого Медічі Сандро собі його дуже вподобав. Джуліано мав пишне кучеряве каштанове волосся, витончені риси обличчя та впевнений спокійний погляд. Він постійно стримував свого різкого брата від конфліктів із ворогами. А ще був закоханий у “найпрекраснішу даму флорентійського ренесансу” та робив для неї джентльменські вчинки. Для Ботіччеллі платонічне кохання Сімонетти Веспуччі та Джуліано Медічі стало щасливим ідеалом. Особливо, коли останній помер через політичний замах. У вічності Сімонетта та Джуліано залишися разом у “Весні”, а сам молодик на кількох портретах та історичних полотнах, як от “Поклоніння волхвів”.
“Весна” Сандро Ботіччеллі
Будьте злим ворогом, який вбиває близьких художнику людей
У династії Медічі навіть із такою мистецькою і меценатською діяльністю були вороги. Лоренцо обов’язково повинні були сприймати як тирана, тому треба було таємно агітувати проти нього та влаштувати змову. Так зробили дворяни Франческо та Яколо ді Пацці. Вони апелювали до свобод республіканської моделі правління та обіцяли їх втілити в ролі представників нової правлячої династії. Пацці підтримував папа Сікст IV, який запропонував вчинити замах на братів Медічі під час літургії в Санта-Марія-дель-Фйоре. Коли кардинал підніс Святі Дари й народ схилився на коліна, нападники з кинджалами атакували Лоренцо та Джуліано. Старший Медічі отримав легке поранення в шию та, завдяки своїй силі та прудкості, зміг врятуватися. Джуліано не пощастило. Він втратив свідомість від удару важким предметом і помер від вісімнадцяти ударів ножем.
Полотно “Венера і Марс”, ліворуч Сімонетта, праворуч, можливо, Джуліано
Людей, причетних до змови, було страчено. Деяких спіткав самосуд натовпу на місці події, а втікачів згодом повісили на вікнах Палаццо Веккіо, як і самого Франческо Пацці. Сандро Ботіччеллі, як вірному другові Джуліано та майстерному художнику під покровительством Медічі, доручили написати ганебні обличчя винуватців на фасаді Палаццо делла Синьйорія з боку Порту деі Догана. Так навіть некрасиві та злі люди бути увіковічнені рукою майстра.
Будьте багатим активістом
Не тільки Медічі могли замовляти картини в Сандро Ботіччеллі. Це міг зробити будь-який громадянин, який мав достатньо грошей і бажання. Плюсом, який міг більше заохотити художника, було створення зображення для якоїсь публічної споруди. Так, наприклад, було з Джованні да Дзанобі Ламі. На замовлення цього банкіра Сандро створив одну із найвідоміших робіт “Поклоніння волхвів”, яку розмістили в каплиці собору Санта-Марія Новелла. Богоматір тут нагадує нам ту ж прекрасну добру й невинну Сімонетту Веспуччі, біля її ніг бачимо Козімо Медічі, нижче – двох його синів. Це предки Джуліано та Лоренцо, які теж зображені на картині ліворуч. І, звісно, зовсім ненароком серед натовпу зображено замовника роботи, який вказує на себе пальцем, мовляв, я це зробив! А з правого кута на нас дивиться золотоволосий художник Сандро Ботіччеллі та розглядає реакцію глядача. Може, навіть оцінює наш потенціал потрапити на його полотно.
“Поклоніння волхвів” Сандро Ботіччеллі
У вас також були шанси потрапити на полотно Ботіччеллі, якщо ви були папою, бо таких Сандро написав аж одинадцять для однієї зі стін Сікстинської капелли, нагадували йому Христа, були схожі на святого Домініка, Ієроніма чи ще якогось визначного церковного діяча. Але кожному митцеві свій час, кожному натурнику чи натурниці – теж. Тому весняних персонажів картин Ботіччеллі залишимо в мріях і на просторах нашого видання, а самі будемо створювати сучасних Сімонетт, Джуліано та Джованні.
Гуцалюк Дарія
Читайте також: Моне чи Мане. Для тих, хто має проблеми з орфографією
Comments