Як дивитися “Так” Саллі Поттер?
- Пусто
- 7 бер. 2019 р.
- Читати 5 хв
– Я знаю всі історії твої, пісні напам’ять. А чи знаєш ти мої?
Щоразу я збираюсь з силами і вчу англійською вірші. Але чи знаєш ти хоч слово мовою, яка є рідною мені?
Ти знала, що алгебра означала араб?
Читаєш ти Біблію, а ти читала Коран?
Якби режисерку Саллі Поттер необхідно було описати однією фразою, це було б “виклик прийнято”. Бо хто ще вирішить екранізувати роман Вірджинії Вульф “Орландо”, створити перше кіно для мобільних телефонів і зняти фільм, де розмовляють винятково віршами? “Так” – це кінопоема, фільм-заклик і життєствердна картина, яка показує, що три літери можуть згасити вогонь ворожнечі – між країнами, культурами та простими людьми.
This slideshow requires JavaScript.
Рік: 2004
Жанр: поетично-драматична стрічка-ствердження
Акторський склад: Джоан Аллен, Симон Арбакян, Сем Ніл, Гаррі Льюїс
Про що?
Любов, прийняття й політичну ненависть. Вона – американська ірландка, мікробіологиня, нещаслива дружина, християнка та племінниця соціалістки. Він – іммігрант із Лівану, мусульманин, кухар, який раніше був хірургом і “різав людей, а тепер ріже їжу”. Між ними виникає пристрасть, прив’язаність, любов і, щонайважливіше, прірва розміром у міждержавні суперечки та кліше. Бо достатньо однієї сварки, щоб вона із королеви перетворилася на імперіалістку, рабиню споживання й американську блондинку, яка “надто худа та кістлява”. А він – на терориста й дикуна. У них немає імен – лише взаємні почуття одне до одного, поезія й надто великий гонор, щоб сказати “так” любові й “ні” стереотипам.
Кадр з фільму “Так”
Кажуть, усі історії вже написані, їх лише переказують. Якщо вважати “Так” переказом “Ромео і Джульєтти”, то залишається лише сказати, що він геніальний. Замість звичайної історії про стосунки й біль, Поттер зняла любовну драму на політично-релігійному тлі так, як це не робили до неї. Бо якби робили, Саллі б не зацікавилася ідеєю. Між Шекспіром і режисеркою є більше спільного, ніж британське походження й любов до поезії. Вони переосмислюють історії забороненої любові. Однак, одна справа, коли перепоною є суспільство, інша – внутрішні стереотипи й переконання.
Кадр з фільму “Так”
Звідки взялася така ідея та як проходили зйомки?
11 вересня 2001 відбулася трагедія з вежами-близнюками в Нью-Йорку. 12 вересня Саллі Поттер вирішила зняти стрічку про почуття американки до ліванця. “Так” – це виклик, заклик, поклик і відчайдушний крик про те, що всі ми – люди. Вона запитала себе: “Що може зробити режисер в атмосфері ненависті та страху? Яку історію йому слід розповісти?” Коли американське суспільство боялося й ненавиділо мусульман, Саллі вирішила, що любов не має релігійних чи політичних обмежень. Коли ніхто й чути не хотів про східну цивілізацію, вона створила позитивного героя-ліванця. Коли всі кричали про ненависть, Поттер наважилася говорити про кохання.
Кадр з фільму “Так”
Щоб розповідати про чуттєве, Саллі обрала мову поезії. Персонажі розмовляють, фліртують, розповідають про свої колишні життя та навіть сваряться римовано. Саллі не вимагала від акторів завчати текст. Під час зйомок команда багато говорила про те, що таке “розуміти вірші” й “відчувати поезію”. Джоан Аллен й Симон Арбакян, які виконали головні ролі, могли не римувати, але мусили розмовляти так, аби їхні репліки були сповнені лірики. Режисерка хотіла, щоб поезія з їхніх вуст звучала так автентично й натурально, ніби в цьому немає нічого особливого. Саме тому, якщо переглядати стрічку в оригіналі (а ми наполегливо рекомендуємо робити так і лише так), складається враження, наче слухаєш Шекспіра. Деякі глядачі не одразу (а то й зовсім не) помічали, що слухають кінопоему.
“З одного боку, я використовувала вірші як чітку структуру, щоб передати конкретні ідеї. Структуру, від якої не можна відступати, яка диктує свої правила і фільму загалом, і акторам окремо. Втім нам згодом довелося від неї відмовитися. Слова в поезії залишилися такими, як я прописала в сценарії, але ми не дотримувалися метру. Ми змінили ритм віршів, вимовляли кожен рядок інакше, підлаштовували його до того, що відбувалося на екрані. В результаті вдалося досягти деякого ефекту: деякі люди, переглядаючи кіно і не знаючи завчасно, що воно віршоване, не звертали уваги, що актори говорять “якось не так”. Мені подобається, коли люди помічають це в моєму фільмі, але я не менш задоволена, коли вони цього не помічають”, Саллі Поттер, режисерка-поетеса
Джоан Аллен на зйомках
Саллі використала поезію, бо “іноді вона може сказати більше, ніж проза”. Є речі, про які говорити без лірики було б надто серйозно, надто складно й надто неглибоко. Вірші ж здатні достукатися до всіх навіть із такими слизькими темами, як релігія й політика.
“Інстинктивно я звернулася до любові та віршів. До любові, бо вона сильніша, ніж ненависть й до віршів, бо вони можуть розказати про деякі речі сильніше, ніж проза” – Саллі Поттер
Після релізу першої масштабної роботи Саллі з Тільдою Свінтон (“Орландо”) минуло 12 років (десь в куточку за серце взявся Вуді Аллен, який випускає фільми щороку). За старою дружбою Поттер звернулася по співпрацю до оператора Олексія Родіонова, оскільки хотіла, щоб стрічка була поетичною ще й завдяки й кіномові. Вони експериментували із кадрами, які затримуються, заповільнюються, де камера різко змінюється із статичної на рухливо-авангардну. Цікаво вийшло й з кольорами: хоч Саллі після своєї чорно-білої стрічки “Вечірка” казала, що монохром передає більше емоцій, саме блакитно-помаранчево-зелена палітра робить “Так” таким естетично приємним.
Джоан Аллен на зйомках
“Так” – інтернаціональне кіно. І не лише через те, що розповідає про стосунки людей із різних країн. Режисерка – британка, оператор – росіянин Олексій Родіонов. Фільм знімали в Ірландії, Великобританії, Домініканській Республіці та на Кубі. Ідея знімати на Кубі була провокативною: президент Буш у цей час заборонив американцям відвідувати острів. Юристи рекомендували Джоан Аллен не погоджуватися на зйомки в Гавані, оскільки це могло обернутися для неї великим штрафом, тому сцени з нею були відзняті в Домініканській Республіці й додані до моментів на Кубі вже під час монтажу. Шквал у суспільстві спричинило не лише те, що Саллі Поттер заговорила про “хороших мусульман” тоді, коли західний світ вбачав у них терористів і дикунів. Режисерка зачепила теми католицьких шкіл, у яких “насаджують” віру, як це сталося із головною героїнею, та соціалізму у вигляді її старої тітки, яка на смертному одрі каже: “Кастро… Дав нам надію. Він був кращим за Папу”.
Кадр з фільму “Так”
У цій стрічці хороша акторська гра: персонажам хочеться вірити, співчувати та хвилюватися за них. Джоан Аллен змогла показати жінку – не стереотипну з відшліфованим іміджем, а справжню. Вона пристрасна, ніжна й кохана з Ним, але це не заважає їй бути більш успішною й багатшою за нього. Гру Арбакяна критики назвали “віртуозною”. Вірші з його вуст звучать настільки переконливо й натурально, що забуваєш, що в житті він так не розмовляє. Пристрасть, сум за Батьківщиною, внутрішні суперечки в голосі актора перетворилися на пісню, як цього й хотіла Поттер. Його герой приємний, смішний і такий, якого хочеться любити. Коли стрічку показали на Стамбульському кінофестивалі, турецькі глядачі були приємно здивовані, адже європейці й американці рідко показували в своїх фільмах людей зі сходу такими привабливими та люб’язними.
Симон Арбакян
Чим надихалася режисерка?
Джеймс Джойс, Улісс
Джеймс Джойс
“Так” – це стрічка Саллі Поттер, “так” – це три літери згоди й ствердження, а ще “так” – останнє слово у модерністському романі Джеймса Джойса “Улісс”. Останнього британська режисерка любить так само, як і Вірджинію Вульф. Книжка не лише дала назву стрічці, але й стала натхненням для кіномови Саллі. Поттер хотіла передати у своєму фільмі ефект “потоків свідомості”, притаманних для літератури і змогла це зробити завдяки стилю розповіді й зйомці на різних швидкостях.
Стрічка Саллі Поттер, як і книга Джеймса Джойса – модерністська й авангардна. Режисерка додала в “Так” ефект руйнування “четвертої стіни” і зробила це своєрідним обрамленням. Перше і останнє, з чим зіштовхується глядач – розмова покоївки. Саме вони в стрічці постійно взаємодіють із публікою: розповідають про брудні секрети багатіїв, виголошують філософські монологи чи просто дивляться нам в очі.
Кадр з фільму “Так”
Саллі Поттер про життєствердність й важливі слова
“Я вважаю слово “так” найкрасивішим та найнеобхіднішим словом англійської мови”.
А ми – не лише англійської. Бо, якою б мовою ми не розмовляли – українською, французькою чи арабською, погоджуємося з Поттер і кажемо “так” лише любові й прийняттю. “Ні” – стереотипам, чи вони стосуються американців, ліванців, мусульман і католиків чи жінок.
Кулик Тетяна
Читайте також:
Comments