Якби «Сни» Акіри Куросави знімали в Америці, їхнім творцем був би натхненний містик Девід Лінч. Та навіть без нього картина залишає яскраве збуджене сприйняття, безліч запитань та асоціацій. Одне з них: ті «Сни…», сюрреалістична фантасмагорія від японського кінорежисера, – дійсно сни? Нині дізнаємося відповіді на всі запитання, а також про сюжет, створення та причини переглянути стрічку японського генія кінематографу.
Рік: 1990
Жанр: магічний реалізм, драма, кіноальманах
Акторський склад: Акіра Терао, Міеко Харада, Тісю Рю, Тосуке Ікарія, Мартін Скорсезе та інші
ПРО ЩО?
Стрічка складається із восьми новел, кожна з яких розповідає свою фантазійну історію. Їхній сюжет – другорядний, важлива радше медитативна та філософська складова картини.
Новела перша, “Сонячне світло крізь дощ”. Піддавшись дитячій цікавости та порушивши заборону, хлопчик у лісі підглядає за весіллям японських лисиць у сюрреалістичних святкових народних вбраннях і масках. Спокутувати провину малий може тільки самогубством, перед тим отримавши прощення від лисів, які, згідно з віруваннями, живуть під веселкою.
Кадр з фільму “Сни”
Новела друга, “Персиковий сад”. Слідуючи за незнайомою дівчинкою, маленький хлопчик опиняється на місці саду, який колись вирубали його родичі. Він зустрічається із духами винищених персикових дерев, які дають йому можливість востаннє помилуватися красою їх цвітіння.
Новела третя, “Снігова буря”. Група альпіністів пробирається крізь потужний буран до свого табору. Вони марять відпочинком і лише один із них заохочує не спинятися. Тоді, як інші альпіністи відпочивають, невтомного відчайдуха навідує смерть в образі жінки та намагається вкрити ковдрою. Новела четверта, “Тунель”. Монолог японського офіцера, який повертається з полону після капітуляції Японії додому, тобто, до примар із загиблої солдатської роти, які вийшли назустріч із темного тунелю. Сповідь присоромленого офіцера – щира, надривна, емоційна, адже той, живий, почувається винним за смерті військових.
Новела п’ята, “Ворони”. У музеї японський художник роздивляється картину Вінсента Ван Гога “Пшеничне поле з воронами”. Це полотно стає своєрідним порталом для молодого митця, через який він здійснює віртуальну подорож у просторі й часі. Чоловік мандрує локаціями інших полотен Ван Гога, де спілкується з їхнім автором.
Кадр з фільму “Сни”
Новела шоста, “Гора Фудзі в червоному”. Вибухи всіх атомних реакторів в околицях гори Фудзі спровокували поширення епідемії паніки та істерії в очевидців. Схили вкриваються яскравими червоно-пурпуровими димовими завісами, а один із винуватців аварії розповідає, чим можуть загрожувати хімічні викиди в повітрі.
Новела сьома, “Демон, який плаче”. Чоловік зустрічає однорогого демона. Той розповідає йому про всі неймовірні мутації, які відбуваються із навколишньою флорою та фауною через радіоактивність. Він показує героєві інших демонів, проте ті мають уже три роги, що символізують скоєні гріхи. Створіння страждають через біль від матеріалізованої гріховності, довкола розливаються їхні страшні пронизливі крики.
Кадр з фільму “Сни”
Новела восьма, “Село водяних млинів”. Діалог молодого чоловіка із 103-річним селянином. Останній з любов’ю розповідає про гармонійне життя у селі, позбавлене типових цивілізаційних благ. Опісля іде на похорони першого кохання, жінки, яка померла у 99 років. Дійство проходить у форматі легкої веселої традиційної церемонії.
ЯК СТВОРЮВАЛИ КІНОСТРІЧКУ?
Картина задумувалася Куросавою як остання. Досвідчений митець сторював її у 80 років. Вона насичена філософськими референсами і оспокійним, задумливим, меланхолійним настроєм, що личить роботі на завершення кар’єри. Однак, після неї митець зняв іще дві стрічки: “Серпневу рапсодію” та “Ще ні”.
“Сни…” також стали першою стрічкою Куросави за 45 творчих років, де автором сценарію був сам режисер. Це – ще один привід сприймати картину як максимально інтимне творіння, щось більше та глибше, ніж філософсько-естетичний мистецький продукт.
Чим надихався Куросава? Дитинством, смертю, мистецтвом, духовністю, взаємодією людини з навколишнім світом. Натхнення до створення сюжетних ліній режисер зачерпнув також із власних сновидінь.
ЧОМУ Ж СПРАВДІ СНИ?
Розбираємося у специфічних деталях цієї кінокартини, які надають їй незвичайного, сновидного характеру.
Сегментованість сюжету, поділ його на окремі історії. Часто справжні сни обертаються колекціонуванням уламків різних сюжетних ліній, які не пов’язані між собою, та конструювання із них ланцюжка, кожна ланка якого перетікає в іншу. Зі своєю стрічкою Куросава робить ідентичне, перетворивши її на естетичний кінозбірник окремих меланхолійних новел.
Операторська робота у манері «погляд збоку», яка дає можливість зануритися у кінокартину в ролі пасивного глядача. Часто у сновидіннях ми почуваємося такими самими відстороненими спостерігачами без можливості інтерактивного зв’язку із зображеним.
Фантасмагорія. Цим терміном можна узагальнити комплекс усього візуального та звукового, що пропонує нам Куросава. Поєднання пастельних відтінків із темними, а також кислотними: синім, фіолетовим, зеленим, жовтим. Незвичайні пейзажі, які часом нагадують кадри із артгаусного кіно про подорожі поміж інопланетними поверхнями. Алогічність, деяка інфантильність дій персонажів, випадковість, незграбність рухів, які почасти у сновидіннях здаються нормальними. Саундтрек, як комбінація випадкових звуків різної тональності, які разом створюють різні за настроєм та емоційною напруженістю композиції, проте жодним чином не як готові пісенні чи просто інструментальні записи. Наша свідомість самостійно продукує музику із набору почутого. Ці фантасмагоричні компоненти картини схожі до того, що ми бачимо та переживаємо у сновидіннях. Куросава змайстрував із своїх набір персональних історій, матеріалізувавши їх у кіно.
Кадр з фільму “Сни”
ЧИМ ЩЕ ЦІКАВА КАРТИНА?
Передусім, зображенням японської обрядовості, специфічних ритуалів. Вони вписуються у плавний, «м’який» сюжет кожного зі сновидінь, навіть найбільш емоційно напружених, і неабияк підсилюють фантасмагоричний характер стрічки – деталізовані елементи національного костюму та побуту мають фантазійний, екзотичний, навіть театральний вигляд.
А також висвітленням теми екологічного колапсу. У випадку Куросави – це атомний вибух, який деформує традиційну флору Землі, призводить до смертельних захворювань, а деяких людей перетворює на стражденних демонів. Питання екологічної катастрофи режисер висвітлив не лише як набір драматичних зображень та сухих фактів, а крізь призму сприйняття та рефлексій своїх персонажів, які це пережили.
«Сни Акіри Куросави» – містичні та гіпнотичні, мрійливі, візуально прекрасні та непередбачувані. Вони дещо театральні, постановочні, ігрові. Це неочікувана картина, яка занурює у глибини свідомості автора, де ми раптом зустрічаємося із власними компульсіями, страхами, переживаннями – так, неначе упродовж двох годин ділимо з Куросавою найбільш незбагненне, потаємне та інтимне – сни.
Васильєва Марія
Читайте також: