Ви – юний актор чи акторка. Знімались у рекламних роликах чи непоказних фільмах, коли раптом вас до співпраці запросив найпопулярніший шведський режисер Інґмар Берґман. Спочатку щипніть себе, щоб переконатися, що це не сон, а потім починайте боятися. Кажуть, він демонічний. Але не переймайтеся: Інґмар трохи полютує і перестане, а ви отримаєте досвід роботи з одним із найкращих режисерів авторського кіно і, можливо, контракт на декілька фільмів. Що робити, щоб ця співпраця була якнайкраща?
Берґман, який оцінює ваші шанси
Забудьте про особистий простір.
Інґмар був дуже власницьким режисером. Він часто називав акторок “своїми”, що доводило їх до розпачу. Берґман відчував себе комфортно лише за умов тісного контакту: він заглиблювався в емоції жінок, щоб краще зрозуміти персонажів і ототожнити себе з ними. Лів Ульман, яка зіграла в десяти фільмах режисера, здавалося, що через настільки близькі стосунки вона ставала самим Берґманом. Хоча такий підхід до роботи подобався не всім: акторка і режисерка Май Зеттерлінг казала, що Інґмару потрібні були не актори, а маріонетки. Однак, Бібі Андерсон, яка працювала з режисером над численними фільмами, стверджувала: “Йому подобається, коли у вас з’являються ідеї. Якщо ви нічого не показуєте, він дуже сердиться, бо каже, що у нього повинна бути відправна точка; ви повинні показати, що маєте уявлення про те, про що мова. Але якщо ви занадто тверді в своїх переконаннях, можете мати з ним жахливі суперечки”.
Лів Ульман порушує кордони Берґмана
Не інтерпретуйте.
Сценарій Інґмара був тільки його сценарієм і в кадрах усе мало бути так, як сказав він (так-так, навіть якщо ви геніальна Інґрід Берґман). Лів Ульман згадувала: “Він не допускав інтерпретації, але в мене через це конфліктів з ним не було. Він знав, для кого пише. Єдиний раз, коли я дійсно відчула це, був з Інґрід Берґман. Це було досить складно. Вони ненавиділи одне одного в “Осінній Сонаті”. У мене був тристорінковий монолог про всі жахливі речі, які вона зробила мені як матері. Очевидно, я як актриса мала уявлення про те, як це зробити. Спочатку я повинна була відіграти всі свої репліки, а вона – стояти і слухати. Я зробила це, і вийшло дуже добре, але Інґрід була шокована, хоча камера була спрямована не на неї. Коли Берґман повернувся, вона сказала: “Я не збираюся вимовляти ці рядки. Я хочу вдарити її”. Вона кричала, і він кричав, і вони кричали одне на одного. Вони вийшли в коридор і знову закричали, А ми подумали: “фільм закінчено!” Нарешті вони увійшли, геній і актриса, геній переміг. Вона зробила цю сцену, але якщо ви подивитеся на її обличчя, ця ненависть від необхідності говорити репліки – реальна. Не дивно, що її номінували на “Оскар”. Берґману це подобалося. Це було не те, чого він хотів, але це було те, що він отримав, і воно було краще, ніж він собі уявляв”.
Інґмар, актори якого імпровізують
Майте людське і бажано красиве лице.
Майже у всіх фільмах Інґмара, починаючи з домашніх, які він знімав у 1950-х роках за допомогою 9,5-міліметрової камери, були великі плани актрис. Свен Нюквіст, оскароносний кінооператор, казав: “Оскільки Інгмар працював у театрі, він був зачарований світлом і тим, як його можна застосувати для створення настрою. Одним з унікальних привілеїв роботи з Інґмаром було те, що в його фільмах завжди було кілька акторів. Я детально вивчив їхні обличчя і навчився фотографувати кожну деталь. Потрібен час, щоб зрозуміти, як особа сприймає світло”.
This slideshow requires JavaScript.
Берґман вважав, що жінки більш талановиті та “відкриті” до експериментів з камерою як дзеркалом. Адже, на його думку, вони більше звикли дивитися на себе і не соромиться цього. Одержимість обличчями займає центральне місце в творчості Бергмана. “Людське лице – найкінематографічніша річ, яка існує” – казав режисер. Розмірковуючи про свою спадщину, він сказав, що емоція, зображена в повільному кадрі з “Суничної галявини”, відобразила всю ніжність і печаль життя, яке вислизає. “Це один з найкрасивіших великих планів у моєму житті”.
Не вагітнійте.
Берґман був сам не свій від люті, коли акторки підводили його. І неважливо то був нежить чи вагітність. Через останнє він, наприклад, посварився з Леною Олін, яка мала зіграти в п’єсі Авгуса Стрінберґа “Сон”.
“Почуття складно приборкати: я все-таки вважаю це зрадою. Так звана дійсність скорегувала і мрії, і плани. Однак гіркота майже відразу минає – що це за скиглення? У тривалій перспективі всім байдуже на наші театральні зусилля. Народження дитини приносить хоча б ілюзорний проблиск сенсу. Лена раділа. І я тішився її радості”.
Кадр із фільму “Персона”
Не їжте його улюблене печиво.
Інґмар був схиблений на контролі. Він, наприклад, міг істерити через те, що хтось з’їв його улюблене печиво.
“Моя фахова справа – це ніби педантичне управління тим, що неомовне. Я поєдную, організовую, творю ритуали. Є режисери, які матеріалізовують власний хаос, і з цього хаосу, в найкращому випадку, створюють виставу. Мені огидне аматорство такого типу. Я ніколи не беру участь у драмі, я перекладаю, конкретизую. І найважливіше: в моїй роботі немає місця для особистих труднощів, хіба що вони дають ключ до таємниць тексту або контрольований поштовх творчості актора. Я ненавиджу балаган, агресію, емоційні вибухи. Я хочу спокою, порядку, приязні”.
Бенґмар ретельно перевіряє, чи все гаразд
На знімальному майданчику Інґмара навіть імпульсивність була ретельно спланована й доведена до досконалості. Готуючись до “Зимового світла” 1963 року, Берґман і кінооператор Свен Нюквіст щодня годинами сиділи в церкві в північній Швеції, щоб бачити, як змінюється світло між одинадцятою і другою. Нюквіст, один із його постійних співробітників протягом трьох десятиліть, казав, що дізнався так багато про важливість природного світла саме від Берґмана. “Коли я вперше зустрів Інгмара, я був дуже стривожений, тому що він був відомий як “демонічний режисер”. Але з першого дня ми добре працювали разом. Можливо, ми розуміли один одного, бо обидва були синами пасторів” – згадував Свен. Втім, далеко не у всіх були безхмарні стосунки з Берґманом. Коли дванадцятирічний Бертіль Гуве випадково розсміявся під час зйомок сцени для стрічки “Фанні та Олександр”, режисер втратив контроль: “Він схопився, смикнув мене за руку і сказав: «Це найбільш обурлива, найбільш непрофесійна поведінка, яку я коли-небудь бачив»” – згадував Гуве.
This slideshow requires JavaScript.
“Інгмар був видатним режисером, натхненником і вчителем для своїх акторів. Він був творцем стосунків між усіма людьми, з якими працював. Він був дуже чутливим, розумним, і багато знав про людей” – казав актор Макс фон Сюдов. І, попри всю лють, неврози та вимогливість, через яку режисер навіть отримав ляпаса від Інґрід Берґман, актори його обожнювали. Його стосунки з ними часто були такими ж, як і між коханцями, тому він очікував повної самовіддачі і миті, коли під час гри у нього не буде зауважень і він мовчатиме.
Інґмар, якому все подобається
Попри те, що Інґмар зняв більше, ніж 60 фільмів, ви не зможете зіграти в жодному з них. І не тому, що не розмовляєте шведською чи любите імпровізувати: у 2007 режисера не стало. Втім, якщо ви здатні переконати касира у Молодому, що є студентом Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (для них вхід у театр безкоштовний), а ваш розумний вираз лиця тягне на п’ятірку від найвимогливішого професора, вступайте на театральне і очікуйте на свого Інґмара Берґмана.
Марія Глух
Читайте ще:
Comments