Вугрі з апельсинами, скляні стіни, кіноцитати, імпресіоністичні тіні та андрогінність. Чи можна все це поєднати із класичним релігійним сюжетом? Сальвадор Далі, Джотто ді Бондоне й Леонардо да Вінчі змогли. І вусатий сюрреаліст, і основоположник Проторенесансу, і мультифункціональний італієць писали один біблійний сюжет – Тайну Вечерю. Розповідаємо, як відрізнити стилі різних епох на прикладі однієї картини, трьох митців і тринадцяти людей за трапезним столом.
Таємна вечеря (або Остання вечеря) – це подія із Нового Завіту, яка відбулася у Великий Четвер перед розп’яттям Христа. За Євангеліями, Ісус покликав дванадцятьох апостолів на святкову пасхальну трапезу, щоб повідомити про зраду одного із них і розповісти про таїнство Євхаристії (посвятити вино і хліб, як свою кров і плоть). Це один із найважливіших біблійних сюжетів (як Різдво чи Благовіщення), найвідомішою ілюстрацією якого є робота да Вінчі.
“Тайна вечеря”, Леонардо да Вінчі
Наприкінці ХV століття герцогом Мілану став Лодовіко Сфорца, друг Леонардо. Флорентійський митець писав для нього портрети дружини та двох коханок (найімовірніше, вони зображені на картинах “Дама з куницею” та “Прекрасна фероньєра”). Якось Сфорца замовив у да Вінчі фреску для трапезної домініканського монастиря Санта-Марія-делле-Граціє.
“Тайна вечеря”, Леонардо да Вінчі
Звернувшись до да Вінчі із цим проханням, герцог прирік домініканський монастир на постійні експерименти. Леонардо був мультифункціональним: захоплювався живописом, наукою, анатомією, механікою тощо. А ще – був емпіриком. Тобто, художник не дослухався до порад і робив усе на свій манір, базуючись на досвіді. Наприклад, фрески писали швидко по мокрій вапняковій поверхні. Да Вінчі ж потрібно було багато часу, щоб вдосконалити кожен мазок, а в разі помилки – стерти й переписати. До того ж, для створення фресок використовували яєчну темперу (вид фарби), яка після засихання робила кольори тьмяними й невиразними. Леонардо це не подобалося: він хотів, аби “Тайна вечеря” була яскравою, блискучою й помітною. Тому вирішив писати по сухому й використати інші фарби.
Фрагмент фрески “Тайна вечеря” Леонардо да Вінчі
Звісно, художника попереджали: зміна техніки призведе до недовговічності фрески й він власноруч зруйнує своє творіння. Але це було, як горохом об стіну. Да Вінчі замінив темперу на мінеральні фарби і замість тьмяно-жовтих відтінків охри на фресці з’явилися виразні синій, зелений і смарагдовий. До пігментів Леонардо додавав олію, завдяки чому накладав фарби різними шарами: десь зовсім прозоро, а десь – густо. Так він досягнув ефекту сфумато. Тобто контури, на відміну від картин на кшталт Боттічеллі, були майже відсутні й здавалися прозорими, повітряними та м’якими. Митець здогадався, що тінь на картинах можна писати не лише сірими, коричневими й чорними відтінками, але й синіми, зеленими, жовтими тощо. Цей “винахід” став популярним аж через кілька століть завдяки імпресіоністам.
Да Вінчі дарма не послухав помічників. Фреска хоч і мала прекрасний вигляд, але вже через двадцять років була у жахливому стані – фарба шматками відвалювалася від стіни. Під час Другої світової війни “Тайна вечеря” врятувалася дивом – увесь монастир зруйнували, окрім стіни в трапезній. Тоді творіння Леонардо вирішили реконструювати остаточно. Адже впродовж століть на фреску різні майстри накладали свої фарби й навіть змінювали сюжет: нога одного із апостолів перетворилася на ніжку столу, а рука іншого – на шматок хліба. У ХХ столітті “Тайну вечерю” почистили від зайвих шарів фарби, залишивши лише справжнє творіння да Вінчі.
Вино, хліб, зрада
Ймовірно, фреска зображає момент, де Ісус каже апостолам, що вино у чаші – це його кров, а хліб – плоть. Христос сидить із розкритими руками: одна долоня тягнеться до шматка хліба. Так художник натякає на Євхаристію.
Фрагмент фрески “Тайна вечеря” Леонардо да Вінчі
Іншу руку Ісус простягає до тарілки і так само робить апостол у синьо-зеленій одежі – Юда Іскаріот. Вважається, що на фресці описані події після повідомлення Ісусом про зраду. Юда тягнеться із ним до однієї тарілки, а апостоли стривожено обговорюють між собою щойно почуте.
І як вони споживали, Він сказав: “Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене” (…) “Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.” Мт. 26.21, Мт. 26.23
Руки
Окрім живопису, художник цікавився анатомією. Він розтинав мертвих, вивчав будову людського організму, м’язів та кісток. До численних картин да Вінчі робив замальовки рук: рухи пальців, зап’ясть та долонь. У випадку із “Тайною вечерею” митець був настільки одержимий ідеальним зображенням рук, що шукав для них окрему модель. У одному з його записників знайшли запис: “Алессандро Каріссімі де Парма – рука Христа”.
This slideshow requires JavaScript.
Трапеза
У Біблії трапеза Ісуса й апостолів складається із вина, хліба й пасхального ягняти. Леонардо ж зробив вечерю учнів багатою й різноманітною: однією зі страв на столі є вугор із апельсинами. Таку їжу подавали лише в будинках багатих італійців. Ймовірно, художник хотів познущатися над монахами у трапезній, які харчувалися лише пісним хлібом і водою.
Окрім цього, на столі перед Ісусом є тарілка з рибою. Річ у тім, що деякі з апостолів раніше займалися риболовлею. До того ж, риба – один із древніх символів Ісуса Христа. Абревіатура фрази “Jesus Christos Theou Uios Soter” – “Ісус Христос – Божий Син Спаситель”, грецькою звучить “ichthus”. Це перекладається, як “риба”.
Для прихильників Дена Брауна
Ні, на фресці да Вінчі немає Марії Магдалини, замаскованої під апостола. Насправді, її зображення на картинах “Тайної вечері” не було рідкістю, тому Леонардо не довелося б “ховати” святу під ликом чоловіка. У Середньовіччі Марію Магдалину прирівнювали до апостолів й писали поряд із ними за столом, хоч у Біблії вона під час вечері не згадана.
“Тайна вечеря” Фра Анджеліко, Марія Магдалина – у лівому куті
Апостол Іван да Вінчі здається жіночним, майже андрогінним, бо він був наймолодшим і на картинах його писали, як юного, ніжного, граційного. Сучасників таке зображення не дивувало.
“Святий Іван”, Ганс Мемлінґ
Елітарне – в маси
Твори Леонардо да Вінчі часто перетікають із високого мистецтва в масову культуру. “Тайну вечерю”, як і легендарну “Мону Лізу”, розібрали на цитати. Найчастіше – у кіно. Так, наприклад, за композицією фрески да Вінчі іспанський режисер-сюрреаліст Луїс Бунюель побудував сцену у стрічці “Вірідіана”.
Кадр із фільму “Вірідіана” Луїса Бунюеля
До такого прийому вдавалися автори серіалів “Клан Сопрано”, “Доктор Гауз” та у вирізаній сцені фільму “Вартові Галактики”.
This slideshow requires JavaScript.
“Тайна вечеря”, Джотто ді Бондоне
Мистецтва Леонардо да Вінчі не було би без Джотто ді Бондоне, який жив на два століття раніше. Його вважають основоположником Проторенесансу й винахідником перспективи.
“Тайна вечеря” Джотто ді Бондоне
“Тайна вечеря” Джотто – це фреска у Капеллі Скровеньї в Падуї. Поряд із Ісусом зображено чоловіка, який, як і на роботі да Вінчі, тягнеться з ним до однієї тарелі – Юду. На картині Джотто апостоли сидять по обидві сторони столу, тому деяких із них ми бачимо лише зі спини. Ісус, який тримає на грудях голову Івана, не в центрі, а скраю. Цей композиційний прийом Джотто перейняв у візантійських живописців. Через таке розташування людей атмосфера на роботі Джотто здається більш компактною, затишною, дружелюбною. Вона нагадує звичайну сімейну вечерю, де апостоли розмовляють між собою, а на них споглядає Христос.
Художник зробив “Тайну вечерю” тривимірною завдяки перспективі й градації кольорів. Він брав яскраві помаранчеві й пурпурові відтінки і прописував їх від світлого до темного. Для ді Бондоне також притаманна увага до деталей: кожен фрагмент його “Тайної вечері” уважно прописаний. Тому тіла апостолів, тканини їхньої одежі й обличчя здаються живими, динамічними.
Якщо стіл Леонардо да Вінчі заставлений вуграми, рибою й хлібом, то трапеза Джотто пісна й аскетична. Він зосереджує увагу на фігурах святих. Художник прописав кожного апостола, надав їм не лише різні фізичні риси, а й емоційні, виразив через вирази обличчя їхні характери.
“Тайна вечеря”, Сальвадор Далі
Сальвадор Далі – сюрреаліст. І біблійні сюжети його божевільна рука не оминула. На перший погляд, іспанський художник зобразив усе класично – стіл, дванадцять апостолів, Ісус в центрі. Однак Сальвадор частково змінив сюжет картини: на його полотні Христос сумнівається щодо кількості зрадників серед учнів.
“Тайна вечеря” Сальвадор Далі
Поза, в якій сидить Ісус, нагадує Фому на картині Леонардо. Там апостол, що розташований поряд з Христом, піднімає догори палець. Мовляв, чи лише один із них зрадить його. На картині Сальвадора такий же рух повторює Ісус. Так Далі натякає: кожен з апостолів, у його розумінні, рано чи пізно зрадив Христа. На картині сюрреаліста не видно, хто є хто. Юда, Іван, Фома, Петро та інші фігури зображені ідентично. Для Далі вони всі однаково грішні й невірні. Одного разу поет Гарсіа Лорка сказав Сальвадорові, що “апостоли симетричні, як крила метелика”. Тому сюрреаліст написав свою картину дзеркально, де лівий бік повторює правий і навпаки.
Апостол Фома на “Тайній вечері” Леонардо
Як і в Леонардо, центром картини є фігура Христа. У Далі він напівпрозорий і роздвоєний: Ісус за столом уособлює його земне втілення, а дух над ним – божественне. Це – натяк на розп’яття й піднесення, коли Христос воскресає й повертається до Бога-отця. Ця фігура розташована у центрі скляного п’ятикутника. Так Далі переніс біблійний сюжет у свій час. За модерними скляними стінами видно безлюдний пляж й гори, ніби події відбуваються не на Святій землі, а в Іспанії ХХ століття.
Кажуть, уся література побудована на Біблії. Ми додамо: живопис також. Релігійні сюжети так чи так надихали художників різних епох – впертих геніальних італійців, майстерних іконописців іта божевільних вусатих сюрреалістів.
Кулик Тетяна
Читайте також:
Comments