“Страшно подумати, скільки пам’ятників і творів мистецтва погубили революції”, – каже Ежен і створює рефлексію на революційні події у Франції.
Напівгола жінка у легкій сукні, яка тримає триколор і рушницю – саме так французи уявляють революцію у своїх солодких снах. Творець цього видіння – Ежен Делакруа, автор відомої всьому світові картини “Свобода на барикадах” за мотивами революції у Франції 1830.
Історичний контекст картини “Свобода на барикадах”
Липнева революція 1830 року ознаменувала перехід від однієї конституційної монархії – реставрації Бурбонів до іншої – Липневої монархії. Вона стала торжеством народного суверенітету над принципом Божественного права короля, а також встановленням ліберального режиму.
Каталізатором подій став Карл X – прихильник абсолютної монархії. Він видав декілька законів, які обмежували свободи громадян, а також направив військо розгромити друкарню опозиційної газети. Парижани відповіли стріляниною, місто захопили барикади і за декілька днів режим Бурбонів упав. Новим королем призначили Луї-Філіпа, який повернув народові втрачені свободи (публічного висловлення власної думки, отримання освіти, зборів і мітингів) і пообіцяв правити, поважаючи Конституцію.
Романтизм+реалізм = Делакруа
Делакруа не вважав себе романтиком, хоча його творчість сповнена ліризмом, героїчною піднесеністю, емоційністю, прагненням до кульмінаційних, драматичних моментів. Він пройшов класичну школу живопису в майстерні П’єра Герена, надихався Джоном Констеблем, а пізніше Рубенсом іГойєю. Але справжнім джерелом натхнення для художника був Лувр, де він проводив ледь не весь час, вивчаючи привезені у Францію Наполеоном Бонапартом картини із захоплених країн. Свій стиль художник знайшов завдяки подорожі в Північну Африку. Барвиста, сповнена сонця і світла місцевість, контрасти світла і тіні, незвичний стиль життя та одягу – все це згодом відобразилось на його картинах.
Картина Ежена “Різня на Хіосі” зробила художника відомим ще за життя, викликавши обурення глядачів з одного боку, і захоплення з іншого. Ще тоді художник цурався дрібної і вульгарної повсякденності. І тільки в липні 1830-го дійсність несподівано втратила для нього відштовхуючу оболонку буденності. Натхненний революційними подіями, Делакруа створює блискавичну рефлексію – “Свободу на барикадах” яка увіковічнила його ім’я. Художник говорить про свободу через символи, не шкодуючи полотна.
Більше символів, більше!
Напівоголена жінка – Маріанна, символ Французької республіки і уособлення національного девізу “Свобода, рівність, братерство”. У цьому образі Делакруа вдалося поєднати велич античної богині і відвагу простої жінки з народу – справжнє втілення свободи. Дослідники вважають, що Делакруа писав її зі знаменитої паризької революціонерки – прачки Анни–Шарлотти, яка вбила дев’ятьох гвардійців. Вона вийшла на барикади після того, як її брат загинув від рук королівських солдатів.
Оголені груди – символ безстрашності та самовідданості, з якими революціонери готові боротись за свою ідею.
Босі ноги. Ноги Свободи у Делакруа босі – так у Стародавньому Римі зображали богів.
Фрігійський ковпак – символ звільнення. Такі в давнину носили персидські солдати і звільнені раби.
Французький триколор – символ французької національної ідеї: свобода (синій), рівність (білий) і братерство (червоний). Під час подій у Парижі він сприймався не як республіканський прапор (більшість повсталих були монархістами), а як прапор антибурбонський.
За Свободою йдуть представники різних соціальних класів, що символізує єдність і братерство французького народу під час революції:
Чоловік у циліндрі – уособлення французької буржуазії. Вважається, що це автопортрет, хоча художник не брав участі в революції.
Чоловік у береті – представник робітничого класу. Такі берети носили паризькі друкарі, які першими вийшли на вулиці: за указом Карла Х про скасування свободи преси більшість друкарень мали закрити, і їх працівники залишилися би без засобів до існування.
Хлопець в капелюсі–бікорні (з двома кутами) – представник інтелігенції, студент Політехнічної школи.
Жовто–синій прапорець – символ бонапартистів: геральдичні кольори Наполеона. Серед повсталих було чимало військових, які воювали в армії імператора. Адже більшість з них Карл Х відправив у відставку з половиною колишньої платні.
Фігура підлітка – дослідники вважають, що це реальний історичний персонаж, якого звали д’Арколь. Він очолив атаку на міст, що веде до ратуші, і загинув в бою.
Вбитий гвардієць – символ жорстокості революції.
Вбитий напівоголений чоловік – брат прачки Анни–Шарлотти, після смерті якого дівчина вийшла на барикади. Те, що труп роздягнутий мародерами, вказує на ниці пристрасті натовпу, які виявляються в часи соціальних потрясінь.
Фігура вмираючого революціонера, який стоїть на колінах – символізує готовність парижан, які вийшли на барикади, віддати життя за свободу.
Собор Паризької Богоматері – точно вказує на головне місце подій революції. Дзвони храму впродовж усього часу видзвонювали “Марсельєзу”.
Мистецтвознавці стверджують, що до Делакруа нікому не вдавалося створити такий реальний і повнокровний символ певного абстрактного поняття. Всі деталі, символи, кольори, настрої на картині сходяться до прославлення однієї цінності – свободи.
«Я вибрав сучасний сюжет – барикади. І якщо вже я не бився за свою країну, я буду писати на її честь», – пише художник до свого брата.
І хто його знає, можливо, битися пензлем із історією декому корисніше, аніж нівечити свою геніальність ризиком. Відповідь залишаємо за вами.
Comentários