Пак Чхан Ук: естетика деталей

Пак Чхан Ук – корейський режисер, який популяризував східний кінематограф у всьому світі, через що на батьківщині вважається масовим і  авторським. Майбутній кіномитець хотів вступити на факультет естетики (так, такий існує), проте доля, вочевидь, вирішила, що йому не вистачає метафізичного розвитку і занесла його на філософський факультет. Як би там не було, фільми Пака Чхан Ука переповнені естетичними кадрами: від прекрасного японського саду у фільмі “Служанка” до деталей інтер’єру маєтку із “Стокер”. Вони мають особливий стиль, де навіть огидні кадри видаються напрочуд естетичними і несуть певне смислове навантаження. Переплетення тонкої східної філософії і краси – ось що приваблює західних глядачів.

Помста всіх помст

Олдбой починається як комедія, проходить через всі стадії детектива та драми, і врешті-решт виходить на рівень кривавого психологічного трилера. Тільки той, хто живе одним днем (а саме так перекладається ім’я головного героя), може дозволити собі ходити містом із виразом обличчя серійного вбивці. О Де Су не виражає жодних емоцій, хіба що втому, проте не фізичну, а внутрішню – почуття помсти ніби їсть його зсередини. А що б ви відчували, якби невідомий вбив вашу дружину, підставивши вас? А ще ви 14 років сиділи у тюрмі, не знаючи де ваша маленька донька, а потім знайшли себе у валізі на даху багатоповерхівки. Думаю, у вас теж було б декілька запитань до цього світу.

Головний герой Олдбоя водночас і жертва, і месник, який  є могутнім у своїй місії та невразливим до зовнішнього світу. Силу, з якою О Де Су тримає за краватку потенційного самогубцю, щоб розказати йому свою історію, може перевершити тільки сила помсти та сила кохання, з якого створюється ця помста. Пак Чхан Ук досліджує помсту не як самостійний акт, а причини та наслідки, пов’язані з нею. Це і відрізняє “Олдбой” від типових фільмів із головним героєм, який намагається віднайти справедливість.

Геометрія жорстокості

Беземоційний вираз обличчя головного героя – впізнавана риса Пака Чхан Ука. В 2013 році світ побачив сім’ю дивакуватої дівчини Індії у його першому англомовному фільмі “Стокер”. Ні, вона не збирається нікому мститись, проте глядач знайомиться із її життям також через трагедію: тато – єдина людина, яка її розуміла, помирає в автокатастрофі на її день народження при загадкових обставинах. “Стокер” як і “Олдбой” є поєднанням декількох стилів. Тут і таємниці минулого, і натяки на інцест, і репресована сексуальність, і таємничий будинок у стилі Едгара Алана По, а також візуальна креативність і неочікувані повороти сюжету Гічкока, поєднані із чорним гумором, з якого в кадрі ніхто не сміється.

Пак Чхан Ук складає образи із деталей, кожна з яких має особливе значення для характеру персонажа. Мама Індії носить шовкову нічну сорочку, завжди має ідеальну зачіску і здається на 10 років молодшою, ніж вона є. Ніхто не дивується, коли вона відповідає на зваблювання брата покійного чоловіка, адже її образ саме про це. Індія – протилежність матері. Її одяг, ставлення до світу, поведінка серед ровесників виказують у дівчинці чи то соціопата, чи то просто невпевненого у собі підлітка. Коли всі в класі малюють натюрморт із натури, Індія заповнює простір полотна візерунком внутрішньої сторони вази. Пак Чхан Ук нічого не пояснює: ні єдину модель взуття, яку Індія носить все життя, ні роль у фільмі її харизматичного дядька, який час від часу вбиває людей, ні як це все пов’язано.

Глядачу протягом стрічки дають жменьку пазлів, які в кінці можна буде скласти у картинку із полем і Індією, яка тримає рушницю в руках. “Часом потрібно зробити щось погане, щоб не зробити щось набагато гірше”  – до такого висновку приходить дівчина, яка попри спокійне обличчя нарешті звільнила свою справжню сутність. Цей фільм про деталі: скрип поясу, який повільно витягують із петельок штанів, павуків, які контрастують із білими оксфордами головної героїні, геометричність кадру, яка на мить відволікає від жорстокості сцен. “Стокер” Пак Чхан Ука не дає відірвати очі ні на секунду, тримає увагу: то поворотами сюжету, то кольорами і формам.

Чим надихається режисер?

Альфред Гічкок

Майже кожен кінорежисер може назвати фільм, який пробудив в ньому бажання працювати у сфері кіно. Для молодого корейського режисера справжнім потрясінням стало “Запаморочення” Гічкока. Так само,як і його кумир, Пак Чхан Ук є революціонером: він поставив собі за мету винести вітчизняне кіно на міжнародний рівень і йому це вдалось. Навіщо Паку це? У західному кінематографі режисер бачив більше свободи, щоб донести свої ідеї, тому,як і будь-який митець, він не міг працювати у рамках традиційного корейського кіно. Так, як ми вважаємо Гічкока одночасно артхаусним і масовим, де кожен глядач може знайти щось для себе, так і фільми Пак Чхан Ука створені і для широкої аудиторії, і для поціновувачів, які зможуть відзначити кожну деталь.

“Суспільство заперечує насилля, тому кінокритики пишуть, що насилля – це метафора” –  каже Пак Чхан Ук. Його кінострічки жорстокі, часто криваві, але дуже холоднокровні. Режисеру вдається поєднувати елементи західного і східного кіно так, ніби він був народжений в двох світах одночасно.

Ангеліна Шевчук

Читайте також:

Як дивитися «Лобстер» Йорґоса Лантімоса?

Чистий колір Марка Ротко

Мистецтво у пошуках сексуальної ідентичності