Їй 70 і вона досі королева на шаховій дошці сучасного мистецтва, зокрема перфомансу – Марина Абрамович. Навіть наодинці жінка продовжила творчий шлях і стала поп зіркою, ім’я якої не знає хіба лінивий.
“Леді Ґаґа якось сказала, що я – джерело її натхнення, після чого про мене дізналися всі підлітки від 12 до 18. Тепер я перетворилася на бренд, як джинси або кока-кола”.
This slideshow requires JavaScript.
У попередньому матеріалі ми розповідали про те, як Марина та Улай дихали одне одним (Смерть себе, 1978), були зв’язані (Стосунки у часі, 1977) та пробували злитися через рух (Стосунки в просторі, 1976). Вони були разом до кінця вісімдесятих, а потім вирішили піти один одному назустріч (у буквальному сенсі) та розійшлися (Похід по Великій китайській стіні, 1988).
Відтоді Марина Абрамович створила безліч відомих перфомансів, відвідала з виступами та лекціями багато країн, знімалася у фільмах та кліпах і навіть заснувала свій Інститут.
Будинок з видом на океан, 2002
Після творчої паузи Абрамович, вже в Нью-Йорку, феєрично виходить з тіні. Перформанс «Будинок з видом на океан» імітує практики тибетських ченців. «Дзен» Марини в тому, що впродовж 12-ти днів вона жила поруч із глядачем: жінка не їла, тільки пила воду, приймала душ, лежала, стояла, медитувала, без змоги спуститися зі сцени до закінчення перфомансу. Сходинки, що вели з трьох відсіків “будинку” в зал до глядачів, були зроблені з ножів.
MAI або Інститут збереження мистецтва перформансу Марини Абрамович
This slideshow requires JavaScript.
Абрамович каже, що, як і для більшості перформерів, її основний заробіток – викладання. Вона створила інститут, у якому навчає людей перфомансу. Інститут Марини Абрамович розташовується в містечку Гудзон, поблизу Нью-Йорка, в будівлі колишнього театру.
MAI – це простір для проведення перформансів і лабораторія для вивчення нематеріальних жанрів мистецтва: театру, музики, опери, балету, відео-арту. Там вивчають методи і вправи, які художниця розробляла протягом 40 років. Вони покликані досліджувати кордони тіла і розуму, створювати нові можливості для співпраці мислителів всіх галузей.
“Для мене найважливіше знати, що інститут необхідний молодому поколінню. 85% людей, які приходять на мої лекції – дуже юні. Це покоління майбутнього. Їм потрібен еталон, щоб надихатися, і тільки вони здатні побачити те безумство, що панує навколо нас”.
Кампанія GUCCI
До виставки “The Artist is Present” бренд Gucci випустив постер спільно з італійським художником Мауріціо Каттеланом. Проект присвячено оригінальності в сучасному мистецтві, авторським правам, проблемі підробок і копіювання. Марина Абрамович стала одним із облич кампанії. Гігантські плакати у вигляді підроблених «портретів» знаменитої художниці з’явилися в Нью-Йорку, Лондоні, Мілані та Гонконзі і стали частиною арт-проекту італійського бренду ArtWalls. У виставці Gucci і Каттелана взяли участь понад 30 художників з Китаю, Швейцарії, США, Мексики, Великобританії, Канади та Франції.
Перфоманс про довіру та вразливість у Києві
Перфомерка провела один із своїх дослідів людської чуттєвості у Києві. “Генератор” – частина виставки “Крихкий стан”, який відбувався у галереї PinchukArtCentre. У залах були розміщені сірі ящики для речей відвідувачів і чорні навушники. Спеціально навчені фасилітатори, прослухавши настанови Паули Гарсії, яка працює з Мариною Абрамович в її Інституті, допомагали охочим правильно “увійти” в продуманий стан. Вона перетворила кімнату в простір сенсорної депривації, щоб створити безперервний спокійний фізичний і психічний стан, можливість примусового самоаналізу. Все для того, щоб краще почути власне тіло.
“Якщо ви справді хочете відчути щось, залишайте ваші телефони, годинники, комп’ютери”.
Як і інші митці перфомансу, Абрамович продає фотографії своїх акцій. Загалом за такі світлини платять від 25 до 500 тисяч доларів. Втім, у порівнянні з іншими художниками: Герстом і Кунсом – Марина виставляла на продаж відносно невелику кількість робіт. Її рекорд на аукціоні (Christie’s) становить 365 тисяч доларів за повне зібрання перформансів з 1973 по 1975 роки, випущене в 1994 році.
Для Абрамович перформанс – це ритуал, в якому тіло приймає якусь позу або вчиняє послідовність дій і розповідає про смерть, довіру, очищення, спокій і силу духу. Під час своїх виступів вона перетворюється в іншу людину, яка ніби живе енергією публіки і сприймає біль зовсім не так, як в звичайному житті.
Єдиний предмет мистецтва в її квартирі – збільшена фотографія Марини під час перформансу. За її словами, вона не може дозволити собі роботи інших художників, хоча їй дуже подобається Марк Ротко.
Якщо ви досі налаштовані скептично щодо Марини Абрамович, то оцініть, принаймні, її відданість. Тоді як більшість художників створюють мистецтва задля отримання якогось результату, ця жінка нічого не очікує, а радше випробовує: як себе, так і глядачів.
Comments