Мистецтво живе в плівковій фотографії (або ми так вважаємо, а за законодавством України, якщо троє людей називають щось мистецтвом, то воно таким і є). Минулого разу шукали натхнення у плівкових інстаграм-аккаунтах. Тепер – вчимося розбиратись у камерах і фокусуємось на найголовнішому в усіх сенсах.
Ми не застали часів, коли фотоапарати були громіздкими і важкими, а зйомка тривала більше, ніж мить. У 1925 році німецька компанія Ernst Leitz випустила перший фотоапарат-революцію – Leica. Його можна було носити в кишені куртки, швидко діставати і ловити потрібний кадр (не так швидко, як на Айфон, але все ж). З цього моменту почався стрімкий розвиток репортажної і тревел-фотографії. Камери Leica були надійні та зручні, а 35-ти міліметровий формат плівки, який вони використовували – найкращим у сфері за останні 100 років. Та про пані плівку поговоримо наступного разу. Щоб її придбати, спершу треба мати апарат для використання.
Фотокамери можна обрати за принципом фокусування. Вони діляться на далекомірні, дзеркальні, шкальні і автофокусні. Від виду апарату залежить тематика й візуальна складова світлини: чи то буде естетичне фото з красивим ефектом чи композиційно правильне з цікавим об’єктом.
Шкальна камера
Ці фотоапарати найпростіші за будовою і тому найнадійніші. Вони схожі на далекомірні, але різкість у них наводиться за допомогою шкали відстаней. Іншими словами: різкість коригується без дзеркала чи далекоміра, а кільцем фокусування. Потрібно визначити на око відстань до об’єкта, власноруч виставити діафрагму, витримку і натиснути спуск. Попри просту конструкцію, такі фотоапарати не поступаються дзеркальним або далекомірним за якістю знімків.
Отже:
Шкальна камера – неабиякий челлендж для початківця через ручні налаштування, але після її освоєння все інше буде здаватись інтуїтивно зрозумілим. Це майже так само, як із механікою та автоматом для автомобілістів, тільки безпечніше.
Що купити:
Смена-8 – найлегший плівковий фотоапарат, який ми досі тримали в руках. У свій час був дуже масовим через простоту у використанні та невисоку ціну.
Далекомірна камера
Ці камери отримали назву через далекомір – два віконця на відстані кількох сантиметрів. Завдяки ньому у видошукачі фотоапарата, не сфокусувавшись, можна побачити пляму, в якій двоїться зображення. При використанні далекомірної камери потрібно пам’ятати, що об’єкт зйомки на фото далі, ніж здається. Варто також враховувати, що все виконується вручну: витримка, фокусування, діафрагма. Для багатьох професіоналів такий контроль над камерою більш зручний, ніж автоматизація.
Отже:
Далекомірні фотоапарати підходять тим, хто концентрується саме на об’єкті зйомки, а не хоче створити особливий ефект чи колір. Головне тут – виразний образ і композиція.
Що купити:
«Зоркий-1» – радянська копія німецької Leica II. Має крихітний видошукач та незручну зарядку плівки, проте об’єктив можна компактно “скласти” всередину. Там немає вбудованого виміру експозиції, тож потрібен спеціальний застосунок на смартфоні.
«ФЭД-Микрон-2». Компактна камера із незмінним об’єктивом, радянська копія японських бюджетних камер. Має автоматичний режим експозиції.
Дзеркальна камера
Найрозповсюдженіший сьогодні тип камери з’явився в 60-их роках минулого століття. Кадр у видошукачі показується за допомогою дзеркала, куди зображення надходить через призму. Головною перевагою дзеркальних камер є можливість бачити чіткі межі кадру, незалежно від типу об’єктива, і відслідковувати глибину різкості при зйомці. Попри кілька недоліків, як от масивний корпус та виступаючі рухливі елементи, дзеркальні камери будуть актуальними ще багато років.
Отже:
Дзеркальні плівкові фотоапарати – хороший варіант, щоб почати знайомство із аналоговою фотографією через розповсюдженість та зручність у використанні. Цей фотоапарат обирають також завдяки різним додаткомим функціям,, як от автофокус, різні режими зйомки та експокорекція.
Що купити:
Радянський Зеніт – хороший варіант, якщо не маєте великого бюджету на нове гобі. Їх є декілька видів, зокрема Зеніт-122К та Зеніт-ЕТ. Проте в дзеркальних фотоапаратах Радянський союз просунувся недалеко, тож краще пошукати щось від Canon чи Olympus, наприклад Canon AE-1, Olympus OM-1 або ж -Nikon FE.
Не гіршою є Minolta XD-7, яка доволі сильно виділяється на тлі дорожчих камер своїм ергономічний дизайном, компактністю та світлим видошукачем. Останній допоможе краще, ніж у звичних фотоапаратах, роздивитися об’єкти в кадрі.
Мильниці
Їх легко впізнати за зовнішнім виглядом: майже завжди пластиковий корпус, мінімальна кількість кнопок або будь-яких “ознак” налаштувань, наявні спалах і місце для батарейки. Фотографувати на мильницю може будь-хто: вони розраховані на найбільш непідготовленого фотолюбителя. Дістав, відкрив об’єктив, натиснув на кнопку – готово. Ціновий сегмент різний, бо випускалися мильниці з розширеним функціоналом, але здебільшого вони недорогі, принаймні зараз.
Отже:
Пошукайте в шафах і сервантах, а також у поличці із фотографіями – десь точно має лежати який-небудь Олімпус. Якщо ні, таку камеру можна купити на ОЛХ за 50-100 гривень або дістати безкоштовно. На думку нашої редакції, мильничка ідеальний варіант для вечірок та просто пізніх прогулянок із друзями. А от пейзажі та архітектура, якісні портрети із особливою плівковою глибиною на звичайну мильницю годі очікувати.
Що купити:
Olimpus Trip 500 – як приклад звичайної вищеописаної мильниці. Проте свою подорож до аналогової фотографії з цим типом камери можна починати з будь-яким фотоапаратом – не прогадаєте.
Поки ви обираєте об’єкти, предмети й камери для свого аналогового мистецького шляху в фотографії, ми готуємо розповіді про плівку. Далі буде.
Ангеліна Шевчук