Pre.S. Для того щоб максимально зануритися в атмосферу роздумів та налаштуватися на хвилю Енді, пропонуємо вам увімкнути музику, під яку цю статтю було створено:
The Velvet Underground| The Beatles | Kirill Richter|
Глава I.Мати.Героїнова королева.Вбивця.
«Жінок особливо хочеться цілувати,
коли на них немає косметики.
Губи Мерилін цілувати не хотілося,
але вони були дуже фотогенічні»
Енді Ворґол
Енді, він же Ворґол, він же герой 60-х років нью-йоркської богеми, це амплітуда і дисонанс, це хор, акомпанемент, за і проти.
ПРОВОКАЦІЯ. КОМЕРЦІЯ. КРИК. КОЛІР. ПІДКАЗКА. ПРАВДА.
Крок1.Провокація.
Провокація – головний девіз усіх сміливців мистецтва 20-ого століття. Серед таких відчайдухів був молодий хлопець з біснуватим поглядом і звичками генія: вільний, невблаганний і відвертий. Хто він: бідний юнак у зношеному светрі брата або нью-йоркський денді в білому фраці?
Все почалося в Пітсбурзі, в сім’ї вихідців зі східної Європи. Хлопчик був слабкий і у дев’ять років «познайомився» з хореєю Сиденгама (захворювання, при якому людина не контролює власні рухи) – майже рік його найкращим другом було ліжко, а сам він утворив тандем із аркушем паперу і фарбами. Відтоді хлопчик навчився знаходити естетику в тривіальному. Енді перемальовував все: батькові пачки сигарет, тюбики з маминою помадою, пляшки з-під напоїв, випитих за святковим столом. Потім, знайшовши собі нове захоплення, почав створювати колажі з фото, газетних вирізок, присвячених богемному життю і місту. Найголовніше: в центрі кожної композиції – автор. Початок було покладено. Все стало зрозумілим після бесіди мами з хлоп’ям, у якій він щиро поділився, що «хоче бути в центрі цього світу і стати в ньому головним». Вона усміхнулася, подивившись синові в очі, а його погляд говорив сам за себе. Після цього сумніви залишилися в минулому: він, неодмінно, буде великим. Мати стала першою людиною, яка повірила в Енді.
Місіс Ворґол переконує батька сімейства в важливості рішення, і після закінчення школи юнак вирушає до Каліфорнії. В Технологічному університеті Карнегі-Меллон, цитаделі освіти золотої молоді, Енді починає вивчати графіку і основи комерційної ілюстрації. Він не є душею компанії – швидше дивакуватим одинаком; бідний, у старому светрі брата, Енді яскраво і впевнено крокує крізь перешкоди, незважаючи ні на що. І ось нова віха в житті художника – 1949 рік. Він переїжджає до Нью-Йорка, де одразу починає пошуки роботи, не соромлячись оббивати пороги модних редакцій і невеликих шоурумів у закапелках. Він має величезну перевагу – сміливість. Юнак активно береться за оформлення різних вітрин і магазинів, використовуючи зухвалі ідеї і нові техніки. Потім на його шляху зустрінеться Vogue і Harper’s Bazaar, де йому вдається познайомитися з головним редактором Кармел Сноу, яка відразу ж зрозуміє:Ворґол – воістину свіжий ковток повітря, а 1950 рік стає стартом абсолютного успіху. Хлопець вдало оформлює рекламу для I. Miller, виразно, сміливо, бунтівничо, майстерно скориставшись можливістю розповісти про себе світові в «рупор» мистецтва. У цьому йому також допомагає мама Джулія, яка вигадує не менш зухвалі підписи до його ескізів: «Дядечко Сем хоче ці туфлі».
«Шоу взуття в Америці» (журнал «Life»), «кричущо» ( «The New York Times»), «Якщо ви хочете знати, що саме було популярним в Америці в той період, потрібно подивитися на малюнки Енді Ворґола» (Мік Джаггер).
Потім – тріумф, прийняття і водночас відторгнення публікою, що було для художника синонімом до цілковитого визнання. Він стає героєм і символом епохи, а всі, хто його оточує, крокують разом із ним до олімпу без жодних гарантій, але з вірою і захватом.
Крок2.Комерція.
Легендарний 1963 рік – рік початку життя нового «організму», богемного уособлення мрії маленького Андрійка Варгола, адже тепер він точно в центрі уваги, він король і повелитель божевільних і ексцентричних, він керує і тепер саме він задає тон всім і всьому. Це рік народження його дітища – мангетенської «Фабрики». Саме тут збираються десятки талановитих і молодих, які разом почнуть йти назустріч комерційному мистецтву і тепер воно буде доступно більшій кількості поціновувачів, а його зелена пляшка кока-коли стане символом боротьби з дискримінацією і сегрегацією. Багато хто запитує: хто дав Енді ідею про просте в мистецтві? Відповідь прозаїчна: це була його подруга. Дівчина запропонувала зображати те, що він любить і без чого не може жити. А в цьому і була істина, бо публіка, як і світ в цілому, була перенасичена мораллю та патетичністю. Людство жадало простоти і фарб.
Майстер починає захоплюватися альтернативним мистецтвом, не відмовляючись зайвий раз зруйнувати чергові рамки. Він взявся за фото і безсюжетний кінематограф, у якому підкреслював швидкоплинність часу і тлінність буття. Люди стали для нього, перш за все, матеріалом для створення чогось нового і вічного. А головною метою автора було зобразити те, перед чим будуть схилятися мільйони. Якось в студію під час зйомки чергового фільму зайшов друг Енді з молодою незнайомкою. Це була юна представниця аристократичної американської династії, яка жила в 14-кімнатній золотій «клітці» поруч, на Парк-авеню, Едді Седжвік. Ворґол одразу зрозумів: це саме та, яка потрібна поруч. Вона – чистий аркуш: чи то наївна і сором’язлива, чи то надміру розкута, розумна і, водночас, її козирний образ чарівної дурепи спантеличує всіх. А головне, що сама дівчина не знала, хто вона, дозволяючи собі просто бути собою, що і було основною заповіддю художника. Їхня дружба стала плідною: разом вони відзняли більше 12 фільмів ( «Дівчина з Челсі», «Багата бідолаха», «Вініл» тощо), що вже говорити про численні картини і фото. Друзі стали одним цілим: спільний стиль в одязі, колір волосся і нігтів, Едді навіть називала себе «леді Ворґол». Вони часто любили заходити у нашумілий готель «Челсі», особливо в бар, де можна було скуштувати недорогих лобстерів. Саме тоді вони неодноразово зустрічали “незнайомця” на протилежній стороні вулиці в червоному шкіряному плащі і з леопардом на діамантовому повідку. Це був Сальвадор Далі, який любив коротати час за столиком своєї улюбленої кав’ярні, спостерігаючи за Енді і Едді. Ця дружба тривала близько шести років, і досі невідома причина їх розриву. Ймовірно, це була залежність дівчини від героїну. Було це дружбою чи романом? Ніхто не знає, але історія підтверджує: це була не дарма. Едді змінила колишнього генія назавжди. Відтепер він буде шукати схожих на неї моделей і вірити. Але зустріч із фатальною жінкою його життя була все ще попереду.
Крок3.Крик.
Не менш важлива жінка в житті Енді була зовсім не його подругою, коханкою чи шанувальницею. Це неприборкане, непримиренне, гостре, неотесане створіння дуже хотіло вірити йому. Яскрава та зухвала у своїх відповідях Валері Соланас мала грубі манери, а всередині приховувала купу страхів і вразливість. Вони зустрілися на «Фабриці», дівчина підкорила його своєю відповіддю на запитання, звідки вона, відповівши, що вона з ріки (тут вона згадала власний досвід проживання протягом року на березі річки). Ворґолу був ситий донесхочу рафінованими відповідями гламурних пані – енергетика та норов Валері зачепили його.
Вона – дівчина з важким дитинством, але, попри те, дуже розумна і дотепна. До того ж, яскравий погляд і неабияка чесність вирізняли її поміж «законсервованої» богеми. Соланас була феміністкою, яка мріяла про кар’єру письменниці, режисерки та марила ідеями маніфесту і всесвітньої рівності. Беручи участь у багатьох мітингах і протестах, Валері нерідко потрапляла в поліцію, при цьому не втрачаючи власної мрії і гідності. Її кращими друзями і вічними супутниками були цигарки, яких вона викурювала близько трьох пачок на день, безглузда кепка і величезна джинсова куртка. Цей образ відлякував, перетворюючи її на неблагонадійного вуличного хлопчака. Дівчина, тендітна за натурою, повністю довірилася художнику, віддавши свій сценарій після його обіцянки неодмінно ознайомитися з ним і відзняти фільм.
За вдачею Ворґол був боязким і сором’язливим, шик і блиск тільки маскували справжнього Енді, не даючи відійти далеко в минуле. Він був обережним з такими, як Валері, тому, не дочитавши сценарій до кінця, відклав його подалі. Її розум і кмітливість в сукупності з шаленою енергетикою не на жарт налякали віртуоза. Він надавав перевагу фривольним і безтурботним мешканкам одного дня, а їй здавалося огидним подібне ставлення до життя. Тому після спостережень за його вчинками та марних спроб зустрітися, вона наважилася вбити майстра.
10 червня 1968 року дівчина чекала на Ворґола під його студією. Енді вийшов на вулицю близько третьої години дня і погодився поспілкуватися. Пройшовши до майстерні, Соланас поцікавилася, чи не передумав Енді знімати фільм за її сценарієм, а він відповів, що, на жаль, втратив його. Вона дістала заряджений револьвер, поцілила й тричі вистрілила – він впав, закривавлений і “обеззброєний”. Велері зробила крок у відчинений ліфт зі словами: «Я щойно застрелила Енді Ворґола, затримайте мене».
Її засудили лише до трьох років позбавлення волі, завдяки тому, що художник не дав жодних свідчень проти. Він вижив, але тепер був залежний від лікувального корсета і від постійних жахіть, адже ще ніколи його головний страх, смерть, не був таким близьким. Ця жінка його зламала.
На цьому історія генія не закінчується: на його шляху зустрілися ще десятки гарненьких мінливостей, але після цього дня життєвий хрест митця стає важчим, а бездонний погляд зелених очей Валері назавжди закарбувався в пам’яті.
Він і його музи, ті, хто змінював, ламав, проходив повз або крізь нього, могли бути воістину спорідненими або залишатися осторонь. Жінки, як і його творчість, були флаконом негативної позитивності. А побожний католик, що оспівував оди фривольності й легковажності, виявився маленькою дитиною, яка так і не знайшла ту, що повірить і зрозуміє так, як мати. Шукав він саме ЇЇ, а не ЙОГО? Такі питання залишимо на дозвілля міщанам і обивателям. Факт в тому, що серед тих дам, хто витесував образ великого Енді, не знайшлася та, що знищила б маленького вразливого Андрійка, сором’язливого і боязкого. Андрійко та Енді боролися до останнього подиху.
SashaV
Читай також:
Comments