Якщо вам остогидли фотографії з нових виставок у ПінчукАртЦентр, якщо ви вважаєте, що геометрії місце в шкільному зошиті, чи якщо від думки про Казимира Малевича вас кидає в холодний піт, будьте обережні. На вулицях міста, в кав’ярнях і, тим паче, в галереях на вас чатують прихильники авангарду. Перебування з ними може бути шкідливим для вашого здоров’я і визначеного відчуття прекрасного, яке ці мистецькі варвари руйнують. На щастя, ми знаємо, як оминути загрозу й відігнати від себе інтелектуалів.
“Три жінки”, Пабло Пікассо
Метод 1: Звинувачуйте художників у бездарності
Аавангардисти відмовилися від будь-яких мистецьких канонів. Замість оголених грецьких богинь, мирних сільських пейзажів чи біблійних героїв на їхніх полотнах з’явилися цятки, яскраві мазки й незрозумілі об’єкти. Для вас це – прекрасна можливість сказати, що у Малевича не вистачало розуму, аби писати щось більше, ніж геометричні форми, Ротко міг хіба розмальовувати полотна різними фарбами, а Кандінський – креслити під лінійку.
Якої відповіді очікувати від загрози: Насправді, авангардисти вміли писати й часто мали художню освіту. Казимир Малевич і Олександра Екстер любили імпресіоністів та деякий час творили у цьому стилі.
“Біркенхайн”, Казимир Малевич
Ранні картини Кандінського – це поєднання реалізму й імпресіонізму.
“Ахтирка”, Василь Кандінський
Пабло Пікассо, крім кубізму, писав у стилях постімпресіонізму та неокласицизму.
“Ваза з фруктами”, Пабло Пікассо
Більшість авангардистів володіли технікою, вміли робити малюнок і писати “реалістично”. Втім, досконала манера – це ще не мистецтво.
Метод 2: Кажіть усім, що можете так само
Хіба накреслити кілька смужок й цяток та поз’єднати їх – складно? Ви у школі навчилися зображати трикутники, риски й квадрати. До того ж, більш старанно й чітко, ніж “художники” початку ХХ століття. Зрештою, у ваших креслень було призначення: розв’язок задачі. А який сенс писати, зафарбовувати й виставляти це на вселюдський огляд? Будь-яка дитина може кілька разів провести олівцем по аркушу, як абстракціоністи, намалювати рівний квадрат, як Малевич, чи порізати папір, як Лучо Фонтана.
Якої відповіді очікувати від загрози: Мистецтво авангарду необхідно розглядати в історичному контексті. Митці початку ХХ століття здійснили революцію думок і поставили питання “що таке мистецтво?” Для них воно виходило за межі техніки, зображення чи предмета на картині й ставало ідеєю. Наприклад, Казимир Малевич вважав, що єдиний шлях мистецтва – це “вийти за нуль і до мінус одиниці”. Квадрат був маніфестацією цього акту: першоформою, початком, пустотою. Народженням нового мистецтва.
Квадрат як ікона
На виставці художник повісив картину у верхній кут кімнати: місце, де в сільських будинках були ікони. Сміливо, ризиковано та навіть зухвало Малевич умовно оголосив супрематизм новою релігією. Він перетворив виставку на акцію, а полотно – на маніфест. “Чорний квадрат” – це перший етап супрематизму, вихід до нуля елементарної форми (хоча поряд з ним були й круги, й трикутники). Зараз оцінити абстрактну композицію як шедевр – нормально, а в часи авангардистів – революційно, епатажно й божевільно. Адже річ не в манері зображення чи “красі”, а в еволюції думок.
Метод 3: Називайте авангард лише російським мистецтвом
Малевич, Кандінський, Гончарова – росіяни і найбільш упізнавані авангардисти. Перша картинна асоціація з напрямом – “Чорний квадрат”. То хіба можна називати ці течії світовим мистецтвом, а не локальним здобутком?
Композиція Василя Кандінського
Якої відповіді очікувати від загрози: і так, і ні. Авангард – дуже обширне поняття. Спочатку це був військовий термін, який означав “загін, що йде попереду”. Вперше в художньому контексті його вжив у 1885 році французький критик Теодор Дюре стосовно імпресіонізму. Але назва не розповсюдилася. Аж у 50-х критик Мішель Сефор назвав “авангардом” російське мистецтво початку ХХ століття. Тому назва ніби прив’язана до Росії. Однак зараз під поняттям “авангард” об’єднують більшість мистецько-революційних течій ХХ століття. До них входять і “російські” супрематизм чи лучизм, і кубізм, започаткований Жоржем Браком та Пабло Пікассо, і орфізм Соні Делоне, і сюрреалізм Сальвадора Далі, і італійський футуризм, і швейцарський дадаїзм, і український примітивізм Марії Приймаченко тощо.
Метод 4: Визначайте основною функцією мистецтва “красу”
Якщо сноб намагається переконати вас у революційності, пропагує ідею вільного мистецтва і каже, що техніка – це не найважливіше, не хвилюйтеся. Робіть хід конем: кричіть про красу. Вдайте, що погодилися з попередніми переконаннями, але який у них сенс без естетики й краси?
“Жінка з сіткою на волоссі”, Пабло Пікассо
Зауважте: інтелектуал може переконувати вас, що “краса” й “естетика” – суб’єктивні поняття. Якщо хтось вважає “красивими” картини Делакруа чи Веласкеса, це не означає, що роботи Ротко й Делоне менш привабливі. Мистецтво – це не лише естетично-візуальне задоволення, але й філософія, вкладена в картину. У такому випадку переходьте до важкої артилерії і методу 5.
*Так, ми знаємо, що це нагадує метод 2, але він має інший підтекст. Ми ж готуємо вас до усіх (не)сподіваних поворотів подій. Хто попереджений – той озброєний.
Метод 5: Вживайте слово “модернізм” як синонім до “авангард”
Відійдіть від загрози на кілька кроків, наблизьтеся до картини авангардиста й зазначте, що, можливо, “цей модернізм не такий вже й поганий”. Якщо загроза не вилетіла із приміщення з криками, обуренням й всесвітнім розчаруванням, намагайтеся непомітно покинути кімнату. Якої відповіді очікувати від загрози: Модернізм і авангард – різні речі. Межа між ними дуже хитка, оскільки мистецтво наприкінці ХІХ та на початку ХХ століть розвивалося так стрімко і швидко, що прослідкувати за виникненням усіх течій і напрямів було неможливо. Втім, різниця є. Модернізм “модернізує” – доповнює реальність, перевтілює і вдосконалює її. Наприклад, імпресіоністи не намагаються цілком відмовитися від канонів – вони їх переосмислюють, змінюють, реформують. Їхнє мистецтво – новий погляд на дійсність. Авангард ж відмовляється від реальності, керується принципом “твори так, мов до тебе не було нічого” й намагається збудувати все з нуля. Ці художники пишуть новий світ, а не той самий світ по-новому. Модернізм хотів змінити канони, авангард ж їх позбувся.
Ремарка від авторки: Редакція “Пусто” зізнається, що винна у любові до авангарду, модернізму й сучасного мистецтва. Нам до вподоби задумано ходити галереями, вживати розумні слова й розповідати людям, чому геометричні композиції Кандінського – це красиво. Але не поспішайте тікати від нас і застосовувати вищеперераховані методи. Зрештою, звинуватити художників, покритикувати квадрати й прикинутися анальфабетиком ви завжди встигнете. Та краще читати наші матеріали, шукати порозуміння з авангардом і любити його так само, як ми. Хіба ні?
Кулик Тетяна
Читайте також: