Якщо ви вважаєте класичний живопис більш зрозумілим, ніж авангард, поквапимося вас розчарувати. Часом на реалістичних картинах важко второпати, що хотів зобразити художник. У сакральному мистецтві – поготів. Живописці не знали нічого про вигляд святих, тому писали їх із атрибутами: предметами, пов’язаними з історією канонізації чи життєвим шляхом людини. Попри те, що більшість таких знаків — звичайні побутові речі (ключі в Апостола Петра, молоток в Елігія чи лілії в Домініка), деякі здаються моторошними й дивними. Розповідаємо про найдивніші “забавки” святих.
Три буханки хліба
Ні, це не ви в дитинстві придбали додому три батони на мамине прохання. Це Марія Єгипетська, покровителька жінок, які каються. Марія жила звичайним життям блудниці в Александрії, але якось доєдналася до групи паломників. Спершу просто хотіла перебувати поряд із великою кількістю чоловіків, щоб “було з ким віддаватися розпусті”. Та усвідомила своє моральне падіння, коли не змогла зайти в храм у Єрусалимі. Марія почула голос святої Діви, прийняла причастя, перейшла Йордан і оселилася в пустелі, де усе життя молилася й дотримувалася посту.
На картинах Марію Єгипетську зображають з трьома буханками хліба, якими свята харчувалася в пустелі сімнадцять років. Вона купила їх за три монети, які отримала від незнайомця. Від сухого клімату хліб перетворився на сухарі й Марія розтягнула його надовго. Ще один її атрибут — довге волосся, яке прикриває наге тіло. Свята була оголена, доки преподобний Зосіма Палестинський не зустрів її в пустелі й не віддав половину свого гіматія (верхній одяг у вигляді прямокутного шматка тканини).
Голова (в руках)
У школі вам здавалося безглуздим запитання “а голову ти вдома не забув”? Звісно, ви ж не Діонісій Паризький. Його атрибут – відтята голова в руках. Діонісій проповідував християнство в Древньому Римі у ІІІ столітті, а згодом став першим єпископом Лютеції (назва поселення, на місці якого побудований Париж). Язичницька влада місцевих відтяла йому голову на верхівці Монмартру (звідси й походить назва, Montmartre — горб мучеників). Втім, Діонісій начебто не помер, а взяв голову в руки й пішов на північ. Його поховали там, де він впав. Зараз на цьому місці розташований монастир Сен-Дені, усипальниця французької королівської сім’ї.
Діонісій Паризький — не єдиний, хто носить в руках свою голову. Таких святих називають “кефалофорами”. Серед них святий Юстус, Вікторік, Фусціан і Генціан.
Вежа
Мініатюрну вежу в руках носить Варвара Геліопольска. Дівчина була дуже вродливою, а її батько Діоскор — аб’юзивним. Щоб відгородити дочку від навколишнього світу і “розпусників”, запроторив її до вежі. Під час будівництва дівчина попросила зробити замість двох вікон три як символ Святої Трійці. Річ у тім, що християнство тоді було заборонене в Римській імперії, просто матір Варвари рано померла і її виховували служниці-християнки. Вони навернули дівчинку. Коли вона зізналася батькові, що прийняла віру, він добровільно відвів її на тортури, а згодом відтяв голову. Щоправда, прожив недовго: дорогою додому Діоскора вбила блискавка.
Дракон
У Середньовіччі теж була своя Дейнеріс. Маргарита (або Марина) Антиохійська — одна з найпопулярніших святих свого часу, покровителька вагітних і породіль, про яку зараз майже не згадують. 1969 року Ватикан забрав Маргариту з церковного календаря, оскільки її життя радше нагадувало міт чи казку, ніж те, що могло трапитися насправді.
Марина Антиохійська була ранньохристиянською святою, яка відмовилася стати дружиною римського префекта Олівія, бо дала обітницю цнотливости. За це чоловік кинув її до в’язниці. Там Маргариті явився Диявол у вигляді дракона. Він проковтнув дівчину, але та врятувалася, бо розп’яттям пропалила в животі чудовиська дірку. Марину Антиохійську засудили до смертної кари за відмову молитися язичницьким богам. Святу варили й спалювали заживо, але померла вона лише через відтяту голову.
Ніж у голові
Петро Веронський жив у XIII столітті в Ломбардії. Після закінчення Болонського університету прийняв постриг від Святого Домініка (того самого, який заснував Домін"Святіканський орден). Петро був затятим кар’єристом: боровся проти єресі, палив “відьом” і міг би бути високопосадовцем, якби його не вбили дорогою з Мілану до Комо єретики. Його голову відрізали лише частково, тому кефалофором він не став.
На картинах Петра Веронського зображають з кинжалом, який стирчить із розколотого черепа. Папа Інокентій IV канонізував його через 11 місяців після смерті — найшвидше в історії святих. Недивно, вони добре товаришували.
Груди (на тарілочці)
Носити пошкоджені частини тіла — поширена практика серед святих на картинах. У Діонісія Паризького — голова, у Люції Сиракузької — виколоті очі, а в Агати Сицилійської — груди. Митці зображують її з цією частиною тіла на підносі.
Як і свята Маргарита, Агата відмовила римському префекту. За це дівчину насилу запроторили до борделю, а згодом – відтяли груди щипцями. Напів живій Агаті явився апостол Петро й зцілив її рани. Втім, дівчина все одно загинула у в’язниці. Хоча її кат, префект, заплатив за муки святої: його замок зруйнував землетрус.
Зараз Агата вважається покровителькою Сицилії, оскільки мешканці міста Катанія врятувалися від виверження вулкану Етна, виставивши на зустріч лаві пелену, якою була вкрита могила святої. Атрибутом Агати стали груди й щипці.
Коли наступного разу підете до храму, придивляйтеся до фресок та шукайте вежі, драконів і кефалофорів. А якщо трапиться щось незрозуміле, пишіть нам: спробуємо скласти ще один ґайд спантеличливими атрибутами святих.