Якби Густав Клімт мав улюблене свято, ним було би восьме березня, бо воно включає дві радости митця: кохати та писати жінок. Для художника вони втілювали саме життя, тому мали на картинах головні ролі. Про femme fatale та фемінізм Густава Клімта ми вже розповідали на лекції, яку можна переглянути тут. А поки розглянемо конкретну жінку на картині «Юдит та Олоферн» Густава Клімта.
Що зображено?
На картині портрет біблійної героїні Юдит, яка тримає у руках відтяту голову генерала Олоферна. Жінка — напів оголена, у блакитному вбранні, прикрашеному золотими візерунками в єгипетському та вавилонському стилях. Як і більшість жіночих персонажів Клімта , вона займає центральне місце на полотні. Тьмяно намальована голова чоловіка майже витіснена з картини — він тут не важливий.
Полотно було написане під час «золотого періоду» Густава Клімта, тому багато де вкрито сусальним золотом – тонкими листами золота, популярними в декорі. Воно, як на старих візантійських мозаїках, сакралізує героїню, адже так само озолочували зображення Христа, Діви Марії та інших святих.
Для «Юдит та Олоферна» позувала одна з улюблених натурниць і муз митця – Адель Блох-Бауер.
Що це означає?
У Старому Завіті, у «Книзі Юдит», є притча про місто Ветілую, яке взяв в облогу ассирійський генерал Олоферн. Вдова Юдита, щоб врятувати місто, пробралася у ворожий табір, спокусила командувача, а потім відтяла йому голову. Втративши генерала, військо Олоферна залишило Ветілую, а Юдита стала місцевою героїнею.
Утім, Густав Клімт побачив Юдит іншою, ніж її зображали художники до нього. Традиційно її історія символізувала перемогу чеснот над пороками. Вона була самою невинністю, втіленою на полотні. У Клімта ж Юдит чуттєва, впевнена і ніяк не смиренна. Вона впивається вбивством і зверхньо посміхається глядачу, не соромлячись ані свого вчинку, ані оголености.
У 1901 для віденської публіки, уже до того збентеженої працями Фройда, «Юдит» стала шоком. Щоб врятувати честь міту про смиренну героїню, критики заперечили назву на полотні й називали картину «Саломея» – на честь жорстокої царівни з Нового Завіту, яка наказала відтяти голову Іоану Хрестителю.