Біля Бесарабки знову шикуються черги (і не за фалафелем). Люди спішать оцінити, знецінити, переоцінити. Адже до закінчення експонування виставки номінантів на премію Future Generation Art Prize у Pinchuk Art Centre залишилось два тижні. На цю нагороду номінований 21 художник із 17-и країн. Навіщо нам премія, хто бере участь цього року та як зрозуміти сучасне мистецтво?
Future Generation Art Prize
Це міжнародна премія в галузі сучасного мистецтва. Її мета – відкрити нові імена в мистецтві та підтримати майбутнє покоління художників.
Премія заснована Фондом Віктора Пінчука в 2009 році і відтоді присуджується раз на два роки. Будь-який художник віком до 35 з якої-завгодно країни може подати заявку. Відбіркова комісія ж, призначена членами міжнародного журі, розглядає всі заявки і визначає 20 художників, які потрапляють до шорт-листа Премії. Номінанти створюють нові роботи, які представляють в PinchukArtCentre та на Венеційській бієнале.
Переможець отримує $100 000, з яких $60 000 – на особисті витрати та $40 000 – інвестиція в художню практику. Крім того, журі може присудити п’ять спеціальних премій. Їхні володарі отримують $20 000 на розвиток мистецьких проектів.
Виставка пропонує роботи, розділені на дві теми. Перша присвячена археології майбутнього, в якій художники крізь призму завтрашнього дня розглядають минуле та сьогодення. Гала Поррас-Кім із Колумбії, наприклад, дослідила різницю у ставленні до сонця в минулому і майбутньому, підкресливши важливість світла протягом існування людства. У своїй інсталяції вона поєднала сонячну батарею і моноліти, знайдені всередині вершини Піраміди сонця в Теотіуакані. Тобто, за допомогою сучасних технологій, протрактувала світові архетипні знання.
Друга тема пов’язана з вивченням особистості. З огляду на індивідуальні соціокультурні цінності та традиції, художники піднімають питання розбіжності між традиціями і змінним глобалізованим світом. Серед таких митців Сондра Перрі, яка звертає увагу глядача на теми раси, ідентичності, родинної історії та жіночності через наративні відеоперфоманси, що накладаються один на одного.
Більшість номінантів ідею власної роботи розглянули в українському контексті спеціально для Future Generation Art Prize. Наприклад, Деніел Тернер для своїх 400-кілограмових скульптур переплавив тонну старих металевих ліжок із Вінницької обласної психоневрологічної лікарні. Кінцевий результат – мінімалістичні та гладенькі скульптури, які аж тиснуть на свідомість. Глядач не розуміє чому так, поки не дізнається історію створення.
Шорт-лист премії:
Моніра Аль Кадірі (Кувейт)
Ю Аракі(Японія)
Коракріт Арунанондчаі (Таїланд)
Медісон Байкрофт (Австралія)
Каспер Босманс (Бельгія)
Габріель Ґолаят (ПАР)
Родріго Ернандес (Мексика)
Анна Звягінцева (Україна)
Елі Лундгаард (Норвегія)
Таус Махачева (Росія)
Тойін Оджі Одутола (Нігерія)
Сондра Перрі (США)
Гала Поррас-Кім (Колумбія)
Якоб Стеенсен (Данія)
Деніел Тернер (США)
Лаура Уертас Міллан (Колумбія)
Алія Фарід (Кувейт)
Емілія Шкарнуліте (Литва)
Маргеріт Юмо (Франція)
Cooking Sections
Базель Аббас і Руанн Абу-Раме
Детально про наш топ:
Ю Аракі
This slideshow requires JavaScript.
Японський художник зосередився на особистому переживанні відчуття втрати. Його інсталяція «Двостулкові» розміщена у вантажному контейнері. Неспроста: саме такий вигляд мали перші японські приміщення для караоке. Митець показує значення слова «кара»: з японської порожнеча і мушля водночас. Тому й «караоке», адже це слово етимологічно походить від «кара» (порожнеча) й «оке» (оркестр). Вся інсталяція – складне мереживо символів і знаків, які перегукуються між собою через культуру, лексику та візуальні образи.
Аракі зацікавила ідея каверів на пісні як своєрідна реінкарнація в іншому часі й місці. В одній з частин контейнера відеоскульптура «Вправи у мовчанці» дає глядачам змогу зазирнути в творчий процес Ю (нагадуємо, це ім’я, а не просто літера). Твір складається з імпровізованих кінопроб, де актрису просять передати щось невербально – така собі алюзія до відомого епізоду з «Персони» Інґмара Берґмана (1966). Дівчина намагається вимовити французьку літеру “р”, якої немає в японській, тому виходить щось на кшталт “х”. Значення таких намагань буквально повторює назву відеоскульптури – вправи в мовчанці. Ці відеозаписи поряд із фрагментом із діснеївського мультфільму «Аліса в Країні чудес» (1951) постають як прелюдія до «Двостулкових: Дії І». Образ устриць як класичний символ vanitas* об’єднує частини проекту в одне ціле.
Родріго Ернандес
This slideshow requires JavaScript.
Художня практика Родріго передбачає поєднання давньої іконографії, історії мистецтва й повсякденних зображень задля вироблення власної художньої мови. Його інсталяція «Немає нічого сталого. Я нічого не можу втримати в руках надовго» складається з мідних панелей ручної роботи, які зображають минущі моменти близькості й самосвідомості. Ці моменти складно вхопити, адже вони є радше відчуттями їх рідкісності. Ернандес посилається на техніку й образність монументальних рельєфів, які традиційно виготовляють із стійких матеріалів. Художник поєднує метал – матеріал, який дарує зображенню тривале життя – з особистими, інтимними та плинними сюжетами. Так і з’являється твір, де розрив між формальним і концептуальним виміром ледве помітний.
Елі Лундгаард
This slideshow requires JavaScript.
Елі Марії Лундгаард практикує у своїх роботах занурення в людську психіку і спроби її зрозуміти. Вона досліджує, як люди продукують значення та встановлюють зв’язки та стосунки між внутрішнім і зовнішнім світами. Лундгаард цікавить, як довкілля формує тіло, і навпаки.
У роботі для Future Generation Art Prize Елі створила герметичне поетичне середовище, в якому змістила сприйняття внутрішнього і зовнішнього. Лундгаард приваблює неконтрольована природа й позараціональні ситуації чи досвіди. Вона візуалізує їх у медитативному відео й біоморфних скульптурах, які експонуються у ящиках. Цей твір досліджує ідентичність і функціонує як набір асоціацій, що ставлять під сумнів межі між видимим і невидимим, живим і неживим, ментальним і зовнішнім світом.
Якщо після нашого матеріалу, ви більше заплуталися, ніж розібралися, то це не дивно. Найкраще про мистецтво розповідають медіатори, до яких можна дістатися після отієї довгої черги біля Бесарабки. А ще краще, ніж вони, розкажуть ваші очі, пальці, вуха. Словом, відчуття. Сходіть і оцініть самотужки. Адже сучасне мистецтво творить і митець, і глядач.
*жанр живопису епохи бароко, алегоричний натюрморт, наповнений символами. Черепашка молюска є останками колись живої тварини, вона позначає смерть та тлінність. (Collins dictionary)
Фотографії надані PinchukArtCentre © 2019. Фотографи: Сергій Іллін, Олександр Пілюгин
Ангеліна Шевчук
Comments