Початок цьогорічного кінематографічного жовтня тішить можливістю заглибитися у карколомний світ режисера Тодда Філліпса у психологічному трилері «Джокер», а ще – переосмислити історію самого персонажа, ознайомившись із її авторською версією. Також можна підрахувати кількість цигарок, викурених у стрічці Гоакіном Феніксом, який зіграв головну роль (спойлер: зіб’єтеся). Випереджаємо вашу цікавість: дивитися варто. Аналізуємо, розставляємо акценти та ділимося тим, що зачепило найбільше.
СЮЖЕТ
Сюжет розгортається навколо Артура Флека, закомплексованого інтроверта та хронічного невдахи із вигаданого міста Готема. Він працює клоуном-аніматором і мріє про кар’єру стендап-коміка. Близько Артур спілкується лише з матір’ю, психічно нестабільною жінкою. Головний герой також має специфічні розлади – здебільшого вони визначають його самосприйняття та соціалізацію. Життєві труднощі Артура накопичуються та отруюють буття, допоки він не вирішує все кардинально змінити та вивільняє приховану сутність. Тодд Філліпс позбавив сюжет фантастичних елементів, надавши йому максимально правдивого, до болю реалістичного забарвлення та навіть відтінок гостросоціальної проблематики. Такий прийом дає можливість подивитися на персонажа коміксів крізь нову призму, побачити у ньому справжню, земну людину.
ЕМОЦІЇ
«Джокер» – оголений і роз’ятрений кінематографічний нерв, який постійно воліє з тріском розірватися. Усі сцени картини надзвичайно емоційні та напружені – чи то за станом героїв, чи то за змістом зображуваного. Моменти відносного спокою супроводжуються гнітючим очікуванням нових бурхливих сплесків. Так кінострічка тримає у тонусі до кінця. Вона лякає, обурює, дратує, викликає нерозуміння, зворушує, періодично смішить ледь не божевільною абсурдністю, одним словом – багатогранно вражає.
КОЛЬОРИ
Кольорова палітра картини – комбінація відтінків блакитного, помаранчевого, коричневого та жовтого. Часом різкими спалахами в кадр вривається ексцентричний кривавий червоний. Неонове світло, густі насичені тіні, різкі контрасти, помітна зернистість, поєднання теплого з холодним – зображуване нагадує зйомку на плівку. Це додає стрічці ненав’язливої затишної вінтажности. Яскравість витончено балансує на межі гармонійности та надмірної інтенсивности. Власне, увесь візуальний аспект: і колористика, і монтаж підпорядковуються загальній сюжетній ідеї – розкритті складної, суперечливої, парадоксальної персоналії головного героя та динаміки її розвитку.
ТАНЕЦЬ
Символічний танок Артура Флека – плавні звивисті рухи під меланхолійний гіпнотичний саундтрек, дещо подібні до древніх язичницьких обрядів – ніби специфічний ритуал, який у переломний момент вивільнив його істинну сутність – власне Джокера. Потому подібні сцени передуватимуть найбільш гострим, патетичним моментам.
ПРОТЕСТ
«Джокер» – кіно, яке торкається не лише питання екстраординарної особистості в рамках соціуму, а й самого соціуму як такого. На прикладі мешканців Готема, які опинилися у трансі містичної історії про вбивцю-бунтівника, можна чітко побачити, наскільки вразливим і азартним буває суспільство та до яких наслідків призводить агресивна масова активізація довкола суперечливих цілей.
Особливої уваги заслуговує акторська гра Гоакіна Фенікса. Гіпнотична пластика тіла, ретельно відпрацьована до дрібниць міміка, виразність та яскравість емоцій, переконливість монологів – усе це перетворює його професійну участь на справжній мистецький перформанс, абсолютно самостійний та незалежний від загального антуражу кінокартини.
«Джокер» Тодда Філліпса – та стрічка, на яку варто йти за спектром усіх можливих емоційних станів, який цілковито збиває з пантелику та занурює у мистецький вакуум, сповнений яскравих барв, різких сюжетних поворотів і приємного музичного супроводу. Останній смакує особливо солодко, немов мед, на контрасті із буремним та почасти жорстоким зображенням. Попри емоційну напругу, цей вакуум довкола себе не хочеться руйнувати, адже створений він якісним продуктом. Тим самим сучасним американським кінематографом, якого ми заслужили.
Comments