Коли стрічка Ларса фон Трієра чи Квентіна Тарантіно триває більше, ніж дві години, здається, що лаконічність і талант ніяк не пов’язані . Втім, навіть режисери, які дозволяють собі затягти вас на тригодинний сеанс в кінотеатр, починали свій шлях із короткого метру. Дипломна робота Тарковського, орхідеї фон Трієра та цигарки Джармуша, – що дивитися, якщо часу обмаль.
Софія Коппола, “Lick the star”, 1998
Кадр з фільму
Тривалість: 14 хвилин
Перед підлітково-естетичною біографією Марії Антуанетти та мелодрамою про Білла Мюррея, Скарлетт Йоганнсон і Токіо, Софія Коппола зняла короткометражку. “Lick the star” – історію про чотирьох семикласниць, які живуть у невеликому місті, ходять до школи, зачитуються моторошними романами Вірджинії Ендрюс і мріють втілити її сюжети в життя. Наприклад, отруїти всіх хлопчиків навколо.
Кадр з фільму
“Lick the star” показує теми самотності, відсутності й самопошуку через уривки із життя Хлої, “королеви” дівочої компанії, і Кейт, яка щойно повернулася до школи зі зламаною ногою. Тут красива кіномова: монохром, симетричні кадри, динамічна камера. “Lick the star” починається сценою в машині – такою, які ми згодом побачимо і в “Труднощах перекладу”, і в “Десь”, і в “Цнотливих самовбивцях”.
Квентін Тарантіно, “День народження мого найкращого друга”, 1987
Тривалість: 34 хвилин
Ця стрічка мала бути повнометражною, однак на імпровізованій студії, де проходили зйомки, трапилася пожежа і вдалося зберегти лише 34 хвилини плівки із 69. “День народження мого найкращого друга” – перший фільм Квентіна Тарантіно, який тоді працював продавцем у магазині відеокасет. У режисера не було грошей, тому чорно-білий фільм знятий на 16-міліметрову камеру не надто хорошої якості.
“Після перегляду відзнятого матеріалу пам’ятаю, як мені захотілося провалитися під землю! Все мало зовсім не такий вигляд, як ми уявляли. Загалом, це була для мене справжня кіношкола, після якої я зрозумів, як треба знімати справжнє кіно!” – сказав Тарантіно. “День народження мого найкращого друга” – це не найкращий фільм американського режисера. Що ж, перші коти за плоти (це такий український відповідник фразеологізму “первый блин всегда комом”). Втім, якщо вам кортить переглянути чорну комедію про смуток, проститутку й фаната Елвіса Преслі та пізнати раннього Тарантіно – вмикайте.
Ларс фон Трієр, “Садівник, що вирощує орхідеї”, 1977
Тривалість: 35 хвилин
Що робив у дитинстві автор “Дому, який побудував Джек”? Правильно: малював гарбузики. В 11 років Ларс фон Трієр зняв двохвилинну анімаційну картину – “Подорож до Гарбузової країни”. Втім, першим фільмом данського режисера вважають короткометражку “Садівник, що вирощує орхідеї”. Стрічка починається присвятою невідомій Анні, яка померла від лейкемії. Насправді ж, ніякої дівчинки не було: Ларс фон Трієр вигадав її, оскільки вважав, що так люди серйозніше сприймуть фільм. “Смерть і хвороби викликають повагу” – пояснює режисер.
Завдяки цій арт-хаусній стрічці Ларса прийняли до Копенгагенської кіношколи. Радимо переглянути, щоб прослідкувати розвиток кіностилю данського майстра: дзеркала, рамки, вузька вулиця, якою йде похмурий герой, досконалий монтаж, естетичні кадри та щось на межі свідомого і несвідомого. Якщо ж дивитися чорно-білу дивину від молодого Трієра вам не хочеться, можете обрати “Подорож до Гарбузової країни”. 11-річний Ларс ще тоді знімав стрічки не менш напружені, ніж “Антихрист”.
Джим Джармуш, “Кава і цигарки”, альманах 2003
Тривалість: 96 хвилин – загальна
“Кава і цигарки” – це готовий кіноальманах із одинадцяти чорно-білих фільмів, де люди курять, п’ють і розмовляють. За 17 років зйомок у стрічках взяли участь актори, шоумени, музиканти й друзі Джармуша. Тут був улюбленець Джима італієць Роберто Беніньї, якого режисер “презентував” американській публіці. Кейт Бланшетт, яка зіграла себе й ще одну себе, себто свою невідому двоюрідну сестру Шеллі. Стів Бушемі, який прикидався офіціантом. А ще Ісаак де Банколе, Білл Мюррей, Том Вейтс та безліч інших людей, яких ми згодом побачили в повнометражних фільмах сивоволосого американця.
Кадр з фільму “Кава і цигарки”
Усі чи одну, з цигарками і кавою чи без – радимо переглянути кіноальманах Джармуша, щоб насолодитися змістовними small talks, посміятися і поскрінити. Зрештою, як і інші роботи Джима, ці короткометражки надзвичайно естетичні та медитативні.
Андрій Тарковський, “Каток і скрипка”, 1960
This slideshow requires JavaScript.
Тривалість: 43 хвилини
Чи можна історію, що триває півдня, перетворити на фільм? Андрій Тарковський вважає, що так і його “Каток і скрипка” – чудове підтвердження. У дворі московського будинку зустрічаються маленький хлопчик-музикант і чоловік, що вкладає асфальт. Скрипаля ображають однолітки, робітник за нього заступається – у них зав’язується дружба. Це стрічка про порозуміння, травми й мрії.
Кадр з фільму “Каток і скрипка”
Картина “Каток і скрипка” була дипломною роботою Тарковського. Кажуть, на нього вплинув фільм француза Альберта Ламоріса “Червона кулька”, у якому режисер зробив червону кульку головним кольоровим акцентом. Андрій за тим же принципом сконцентрував палітру на жовтому й червоному асфальтових катках. Дипломна робота Тарковського, як і пізніші його стрічки, дуже візуальна: тут багато гри світла, дзеркал, рухливої води. Весь фільм наче світиться, переливається, блистить. Режисер показує типову “московську” естетику того часу: під’їзди, будинки, помаранчево-бурштиновий паркет у школі, провулки. Водночас, все це набуває якогось шарму і здається, що на світ ми дивимося через очі головного героя, для якого ці приміщення й скрипка – все життя.
Кадр з фільму “Каток і скрипка”
Якщо дивитися фільми вдома у таку чудову погоду ви вважаєте кіногріхом, не проблема. Можна просто сходити на Київський міжнародний фестиваль короткометражного кіно (17-21 квітня), щоб переконатися в дружбі лаконічності та таланту, переглянути чудові стрічки й подумати. А раптом серед конкурсної програми ви знайдете майбутніх Тарковських, Джармушів і Коппол?
Кулик Тетяна
Читайте також:
Comments