Жанри кінематографу – концепція динамічна та цікава для дослідження. Більшість із наявних нині мають давнє коріння, втім, перманентно розвиваються, сповнюючись деталями. Починаємо нову рубрику із роад-мувіз та відповідаємо на сім запитань, що зачіпають найважливіші нюанси жанру: походження, центральні компоненти, акценти, художню специфіку та представників.

Американський режисер Джим Джармуш знімає кіно нечасто, проте завжди самобутньо та впізнавано. Його сюжети – прості та парадоксальні водночас, а естетика – зворушлива й приваблива у зафільмованій на плівку буденності. Розбираємо кінематограф режисера на деталі, ніби складну багатогранну мозаїку, й виділяємо з-поміж них найбільш суттєві аспекти.

У матеріалі добираємо найбільш влучні слова до кіномови Вендерса, а також — аналізуємо сюжети та проблематику його картин.

Одна із речей, котрі мене дійсно влаштовують у моїй роботі, — це те, що вона повсюдна (прим. від ред.: себто, торкається великої кількости тем). Мої фільми надзвичайно відрізняються один від одного» — сказав у одному із інтерв’ю режисер, представник американської нової квір-хвилі Грегг Аракі.

Розпочати із малобюджетного авторського кіно, згодом гучно про себе заявити перемогами на світових кінофестивалях, та врешті залишитися у крилі «альтернативи», оминувши спокуси масової культури, — сценарій рідкісний та складний до втілення. Американський режисер Гас Ван Сент із ним упорався. Він надихається Стенлі Кубриком, створює музичні композиції зі знаменитим бітником Вільямом Берроузом (і, звичайно, знімав його у своїх картинах), поєднує мистецтво із соціальною критикою та кінематографічно розповідає про Сполучені Штати крізь призму власного досвіду та сприйняття. Розповідаємо про тематику, жанрову специфіку, персонажів та візуальну естетику режисера.